gion3| * Повернення
„Лялька” тужур, курва мать!” – зі сцени викрикував Мисько Барбара і мав, певно, слушність... Бо по-перше, таки справді тужур чи то пак фореве, адже як Львів без „Ляльки”? Та ж вони навіть на одну літеру починаються, як колись сказанув один неформал... Так-от, може, Львів без „Ляльки” ще куди не йшло, а от молодим, заповзятим, тусовочним , енергійним і т. д. і т. п. – їм вже без неї, коханої, складно... По-друге, після усіх отих перипетій та „лялькових” баталій (зокрема клозетних „перерозподілів” майна), не гріх зі сцени вжити і нецензурну лексику (і куди нам без неї, молодим, заповзятим, енергійним, вибуховим і нетерплячим)? Ще й Тарас Чубай докинув пару „гарячих” словечок, словом, усім наболіло, усім напекло, усім просто вже в горлянці й по зав’язку, нарешті, усі зі сцени виказали своє „фе-е-е” та своє „будьмо!”. Причому вдячна публіка одразу перейняла настрій виконавців, і якщо зі сцени грав рок чи хард-кор, масовка впадала чи не в сказ-екстаз, якщо щось повільне і сумне („А вона, а вона...”) всі дружньо піднімали догори запальнички та цигарки, колихаючись в унісон... До речі! Відтепер моду на вогники запальничок жваво відсуває яскравіша підсвітка мобілок, отакої! Незгасний вогонь Прометея змінила електронна підсвітка телефонів... Але нічого, мушу визнати, романтично... Ніби зграя великих вгодованих світляків над натовпом... Отож, дійство 10 червня розпочалося із п’ятої години вечора, на сцені за чергою виступали: Samaznajeschхто, Морс, +GG+ та Олег Калич, Тетіс, "Горгішелі" (Чорний Вересень), Далі..., Ніагара, Вогні Великого Міста та Юрій Покальчук, Мертвий Півень та Віктор Морозов, Тарас Чубай та Плач Єремії. На площі „відривався” масовочний молодняк, у „Ляльці” більше поважні особи, журналісти, спонсори, музиканти та інші. Практично усіх всередині здивувала нова „Лялька”: кого приємно, кого ні (розповідати не буду – це треба побачити), скажу тільки, що до клозету в „Ляльці” ходити буде надзвичайно приємно... І ще – на стелі вже немає парасольок, на стінах світлин, - перше запитання усіх, кого бачу... Словом, енергетично „Лялька” залишилася такою ж, як і була, що там зі звуком та освітленням – буде видно, буде чути, наразі „ляльківчани” святкували відкриття (повернення) культової вже „Ляльки”, і святкували гучно: співали хором, танцювали гуртом, пили (щоб не сказати відрами...) мед-горівку, відривалися на повну і ніяк не хотіли відпускати музикантів зі сцени... Бідолашний ведучий Андрій ледве не заспівав на біс зі сцени самотужки... Всі верталися додому (а хто ще святкував у клубі-кафе) із задоволенням від виконаної місії (обов’язку „ляльківчанина”): прийшов, побачив, переміг... Бо відкриття „Ляльки” – то наша спільна перемога, відкриття „другого” дихання, без якого Львів втрачає ще одне вагоме слово на літеру „л”... Марія Титаренко |