· Лялькові баталії

ВІЙНА

ПЕРЕМОГА (з’ясування деталей, вбирання лаврових вінків...)

Це майже післяслово або постскриптум акції „Назавжди у Львові „Лялька” і ми”, адже після неї, а саме 11 лютого, журналісти все ніяк не давали спокою організаторам: а чому не було „Скрябіна”, „Кому Вниз”, „Океану Ельзи”, „Бурмаки”, а хто ставив палки в колеса, а скільки ляльок було зібрано, а куди їх буде передано, а чому менти робили те й те, а не те й те, а що за чутки про штраф, а чи насправді відкриється клуб і ще безліч таких чи та чому.

Отож, довго не міркуючи, організатори (на чолі із Соломією Чубай, прес-секретарем „Дзиґи”) по „гарячих слідах” влаштували прес-конференцію (майже неформальну), де і відповіли на запитання журналістів, а також спростували деякі чутки.

Таким чином, виявилося, що палки в колеса ставили самі держслужби, а зокрема наша шановна міліція. Вона насамперед відмовилася забезпечити акцію необхідною охороною. Коли ж з’явилася під час акції, то зробила значно більше шкоди, аніж чогось суттєво необхідного в таких випадках. До речі, для того, аби привезти охорону на місце події (а це відповідно транспорт, бензин, пиво...) представник міліції, назвімо його пан Ч., назвав певну суму організаторам, а потім зменшив її до 500 гривень, що більше, хотів навіть дати рахунок, на який ці гроші треба було перевести... Весело.

Під час акції доблесним охоронцям порядку так і кортіло забрати когось в „каталажку”, і то не просто когось, а саме причетних до організації протесту. Так, наприклад, вони причепилися до одного молодого тверезого(!) парубка, який мав готичний браслет із шипами, мовляв, той браслет може проколоти вени на шиї, на що хлопець запитав: „А чому ж ви тоді не забороните продаж цих браслетів на „Вернісажі”? Напевно, хлопаці було би непереливки, якби не підійшов представник Міської ради...

Був ще прикрий інцидент, коли в натовпі впала дівчинка і їй на лице наступив – хто б ви собі гадали – міліціонер! Або ще прикрість, коли гітариста „Тартаку” мент притис ні з того ні з сього до стіни... А ще перевіряли кишені, говорили по-москальськи, що ж, маємо те, що маємо. Але й те, що маємо („Ляльку”), і те хотіли забрати.

Мешканці сусідніх будинків проти акції не виступали, а радше навпаки, всіма силами пропонували допомогу, щоправда, був такий один, якому „дехто” пропонував за гроші написати скаргу за „матеріальну винагороду”, але той не піддався, що більше, одразу ж дав знати організаторам акцій та попередив, щоб не дивувалися, якщо будуть ще більші провокації. Отакої.

Про штраф. Справді, організатори мають наразі сплатити штраф за те, що не поставили навколо акції огорожу – залізні турнікети (вартість одного – 15 грн., а їх потрібно було більше 30 штук). А найцікавіше те, що даючи дозвіл на проведення акції, певні органи автоматично зобов’язані забезпечити охорону, перекриття руху, а зокрема турнікети. „Там мала стояти взагалі пожарка, адже міг бути, наприклад, теракт”, - додав директор Ляльки. Відтак, штраф висить не над організаторами, а в повітрі...

Ще цікавий інцидент зі світлом, за яке було офіційно сплачено напередодні акції, і тут раптом світло вирубають, мовляв, талончик не дійсний... Відтак, доки лагодили справу зі світлом, концерт затримали на півгодини, „визвучку” не зробили, велику паперову ляльку на площі не встигли змайструвати та розмалювати, як планувалося раніше. Словом, усе, як завжди, шкереберть... Мало того, ще й багато апаратури від дощу „полетіло”, директор театру ляльок не дав навіть даху в коридорі.

Про скінхедів. Так, справді, зчиняли бійки, але ж у них стиль життя такий...

Чому не з’явилися деякі „зірки”? „Океан Ельзи” саме п’ятого лютого мали концерт в „глубінкє” Росії, як сказав Славко, Марія Бурмака саме п’ятого лютого давала концерт в Харкові, в одного гітариста „Скрябіна” – віспа, а самому Кузьмі на п’яте були назначені Владом Ряшиним зйомки програми „Шанс”. Цікаво те, що Влад так і не зрозумів, чого це Кузьма хоче їхати до Львова, підтримувати „якийсь там” клуб, та ще й на халяву... А Середа з „Кому Вниз” ввечері четвертого зламав собі руку. Отакої. Але всі щиро переконували, що будуть із нами морально...

До речі, організаторів приємно вразило ставлення деяких музикантів, які одразу ж відгукнулися, допомагали, збирали необхідні телефони, як, наприклад, Віктор Морозов, який прилетів негайно ж із Канади і перше, що сказав: „Не переживайте, все буде добре. Що треба?” Чайка переніс зйомки передачі „5 копійок” (таким чином уставив своїх п’ять копійок до акції). А, як не парадоксально, найбільше амбіцій мали місцеві „незірки”, які на халяву відмовилися виступати.

Оскільки питання стосувалися також особисто Сергія Калинюка (Борода в народі), директора „Ляльки”, то він охоче на них відповів: „Насамперед я хотів би сказати, що навіть і не сподівався, що у Львові, в Україні, є когорта людей, які боротимуться за свої інтереси та погляди. Я – не організатор цієї акції, я вже просто втомився це повторювати! Директор театру? Та він просто собі є. Наїжджати на нього не треба, адже на нього просто чинили тиск. Я справді дуже вдячний тим, хто відстоював „Ляльку”, хоча через них я також мав купу проблем. Так, гадаю, певною мірою акція допомогла відкриттю клубу. Бо я вже розчарувався, відпрацювавши там п’ять років. Я втішений, що люди все це підтримали, я просто балдію від тих людей!” Борода також додав, що „Лялька” наразі в ремонті, а урочисто(!) відкриється саме на жіночий міжнародний день – 8 березня.

Ляльки (деякі з них просто розкішні) було передано п. Олексі, представникові Мальтійської служби допомоги дітям-сиротам на прес-конференції, на якій нарешті спраглі правди(!) сумлінні(!) журналісти отримали відповіді на всі запитання, що їх муляли довго ще по акції.

Марія ТИТАРЕНКО