gion3
Незважаючи на дощ, холод і двогодинне запізнення, під колишнім приміщенням клубу зібралися десь із півтораста тих, кого хвилює доля “єдиного у Львові місця, де можна було відпочити від попси”. Причому серед учасників акції спостерігалося дивне єднання – всі групи неформальної молоді , від хіпі до скінхедів і металістів, прийшли, щоби разом відстоювати “Ляльку”. Один із організаторів акції “Назавжди у Львові “Лялька” і ми” Остап Дверій зауважив: “Клуб “Лялька” закрили несправедливо. Це був єдиний клуб, де могли виступати молоді виконавці. Крім того, “Лялька” – не просто музичний заклад, тут проводили зустрічі чимало письменників – Іздрик, Андрухович... Це був насправді центр українського мистецтва, основне місце у Львові, де зберігали українську культуру”. Як розповів Остап, саму акцію організували кілька студентів, які “згуртували обурених закриттям “Ляльки”. Ми скинулись – зібрали певну суму грошей, апаратуру й організували цей сейшн. Причому збираються музиканти, які можуть один одного не знати, – просто приходять і грають. На 5 лютого домовилися з виконавцями, які вже виступали в “Ляльці”, це: “Скрябін”, “Мертвий півень”, “Плач Єремії” тощо. Щоб не бути голослівними у виявах любові до “Ляльки”, студенти поставили намет під приміщенням клубу, причому активісти не залишатимуть намет навіть уночі, а зважаючи на погоду, це випробування не для кожного... Зворушливо спостерігати, як учасники акції вносили символічні пожертви – “тільки, щоб нашу “Ляльку” знову відкрили!” Аліна, школярка, віддала “свою найбільшу цінність” – німецьку порцелянову ляльку. За словами дівчинки, “може, ті, хто закрив клуб, побачать, що ми віддаємо найдорожче, лише б її знову відкрили... Не може ж так бути!” На жаль, ця дитяча наївність навряд чи буде відповідним аргументом, адже й під час проведення сейшну “протестанти” зіткнулися з низкою проблем – наприклад, Ляльковий театр відмовився надати струм, оскільки “акцію вони не підтримують”. Захід порятував електрогенератор. Щоправда, до цієї ситуації учасники поставилися зі своєрідним гумором: юнак із символічним зашморгом на шиї збирав у картонну коробку гроші: “Пану Синиці – на хабар, щоб дав нам електрику”. Щодо самого сейшну, то йому завадив дощ: виконавці не могли нормально виступати, щоб не зіпсувати апаратури. Однак винахідливі організатори просто ввімкнули на всю гучність українську альтернативну музику, влаштувавши під стінами “Ляльки” щось на зразок рокотеки. Щодо наступних днів, то очікують виступ “Ірію”, молодих альтернативних груп, але найбільше сподівань учасники акції покладають на четверговий концерт: “Щоб ті, хто закрив клуб, побачили, що ми Є!” Львівська молодь стверджує: “Ми готові тут чекати дуже довго, аж поки нам не повернуть “Ляльку”. На запитання, чи матиме акція “Назавжди у Львові “Лялька” і ми” успіх, її учасники відповідають ствердно без вагань. За словами Остапа Дверія, “політики, від яких усе залежить, побачать, що тут зібралися небайдужі... Вони мусять її відкрити...” Вікторія Бондарчук |
