Я ніколи акторкою не була і не знала, як це – творити нову людину на сцені. Але театр як світ завжди мене вабив правом актора грати роль “Іншого”, а не “Себе”. Сьогодні – я коханка, а завтра, може, тиранка. Я можу на сцені померти і вбити. Я можу на сцені ВСЕ. Я – спонтанна, непослідовна, гнучка, креативна. Я – це танець, голос, жест, моя свідомість, і те, що на її споді. Я – це рух.

До речі, дослідженням саме цих речей і займається Сергій Остренко. Я познайомилась із Сергієм, режисером, хореографом та художнім керівником IUGTE ( Міжнародний університет Всесвітній театральний досвід ) ще на “Золотому Леві” (міжнародному театральному фестивалі). Тоді в театрі “Воскресіння” він презентував свій проект “Творча лабораторія”. Суть проекту - в дослідженні імпровізації та спонтанності в акторській грі та психології сценічної творчості. Концепція "Творчої лабораторії" з'явилась ще у 1994 році у Ризі.

•  Що спровокувало ідею цього проекту, Сергію?

•  Все більший дилетантизм в акторській та особливо у режисерській професії.

•  Які критерії добору у вашу лабораторію?

•  Учасниками Творчої Лабораторії є професійні актори, режисери, танцюристи, хореографи, а також психологи, що досліджують психологію сценічного мистецтва. Курс Лабораторії – це звана пост-освіта: члени групи, як правило, уже мають вищу освіту. Потенційні учасники проходять співбесіду і тестування. Однак найціннішим в Лабораторії є особистісний фактор учасника – наскільки людина зацікавлена, чи властиве їй, незважаючи на свій досвід, бажання учитися, експериментувати, дивуватися, дивувати. Я відвідую багато фестивалів за кордоном і сам є організатором. Тому зустрічаю безліч цікавих і творчо багатих людей, досвідчених і солідних колег по театру, які, незважаючи на свій вік і досягнення, продовжують удосконалюватися й учитися, шукають, створюють нові «божевільні» ідеї. Мене надихає їхнє ставлення до професійного життя.

•  Ви говорили про тести під час вступу. На основі яких критеріїв вони створені?

•  Ці тести розроблені професійними психологами, що досліджують

особливості артистів, психологію творчого процесу і сценічного мистецтва. Наші психологи визначають особливості особистості та здібності артистів, що входять у колектив, їхню сумісність, мотивацію і багато інших факторів.

- Яка психологічна риса "об'єднує" акторів? Чи можна говорити про актора як про певний психологічний тип?

- У світі існує безліч думок щодо психологічних особливостей акторів. Наприклад, що актори – інфантильні, схильні до ексгібіціонізму, емоційно нестабільні, погано пристосовані до соціальних умов життя. Інші стверджують, що на початку своєї кар'єри актори цілком «нормальні» люди, однак згодом на них впливають властиві професії стреси й виснажливий спосіб життя. Деякі вважають акторів успішними і гармонійно розвинутими людьми, у яких проблем не більше, аніж у представників будь-якої іншої професії. Зрозуміло, що причиною безлічі чуток та стереотипів щодо професійного життя акторів є підвищена до них увага публіки і засобів масової інформації.

Психологи також кажуть, що актори емоційно чутливіші, збудливіші, авантюрніші у порівнянні з представниками інших професій. Вони більше піддаються навіюванню.

•  Акторство – це постійне "влізання в чужу шкіру". Чи може це якось впливати на життя актора вже поза театром?

•  Психологи вважають, що в акторів справді іноді виникають проблеми самоідентифікації. Один з дослідників порівнює актора із таємним агентом, що змушений на деякий час прийняти чужі цінності і спосіб життя, наприклад, для того, щоб ввійти в кримінальну субкультуру. У такій ситуації агент повинен грати свою роль дуже переконливо, оскільки від цього залежить його життя. Як наслідок - він настільки вживається в образ, що йому важко повернутися до свого реального «Я». Схоже перевантаження може трапитися і з актором: він тижнями вправляється в ролі, вживаючись в образ, потім щовечора отримує оплески глядачів, захоплених характером його героя. Тому іноді актору важко втриматися від спокуси перенести частину свого персонажа в особисте життя.

Особисто я, як практик, не зовсім згоден з цією думкою. Як на мене, поганий актор грає в житті, талановитий – на сцені. Буває, що найдотепніші улюбленці публіки в реальному житті виявляються дуже нудними і нецікавими людьми. На сцені відбувається яскраве життя, тут актор виражає свої найцікавіші якості, прагнення. На сцені він повністю проживає все те, що йому часом не вдається реалізувати в житті. Є історія про актора, що дуже сильно заїкався. Але, коли він виходив на сцену в образі свого персонажа, від недуги не залишалося і сліду, - артист мав блискучу мову!

- Наскільки я пам'ятаю, ваші актори виконували китайські вправи. Ваша орієнтація у навчанні акторів більш західна чи східна?

Хоча останні 20 років свого життя я провів у північній країні Латвії, орієнтація моя – південна, зважаючи на мій темперамент. Я народився в південній Україні. Але якщо говорити серйозно, то сучасна цивілізація базується на п'ятьох великих древніх цивілізаціях. Це Єгипет, Греція, Вавилон, Індія і Китай. Кожний з нас усе життя користується папером і порцеляною, винайденими в Китаї, і ні в кого не виникає питань щодо східної орієнтації. Коли ж у тренінгу використовується система дихальних вправ, запозичена в Древньому Китаї, що існує кілька тисяч років, чомусь нас підозрюють у приналежності до східної орієнтації. Наша орієнтація в театральному мистецтві – не західна і не східна. Ми орієнтовані на гарний, сучасний, максимально виразний та самобутній театр, що жваво і адекватно реагує на зміни світу.

- Як проходить навчання у вашій лабораторії? Чи є якісь іспити, домашні завдання?

- Курс Лабораторії включає теоретичні заняття, практичні тренінги, репетиції, робочі демонстрації і виступи. Ми використовуємо різні вправи з рухом, танцем і голосом, займаємося дослідженням імпровізації і спонтанності. Іспити - це, як правило, уже постановка спектаклю, створення структурних імпровізацій, самостійне керівництво процесом тренінгу і т.д. Домашні завдання спрямовані на підтримку постійного зв'язку і комунікації між усіма членами групи, тобто група існує навіть тоді, коли її члени не збираються разом. У перервах між сесіями учасники щотижня відправляють у «центр» по електронній пошті свої звіти, сюжети і сценарії, після чого виконані завдання пересилаються всім членам групи.

- Хто, крім вас, викладає в лабораторії?

Лабораторія активно співпрацює з викладачами й артистами з США, Швейцарії, Австралії та інших країн.

- Щодо такого проекту в Києві, наскільки це реально?

- Сьогодні ми шукаємо партнерів і спонсорів. Найближчим часом сподіваємося познайомити наших колег з майбутньою програмою.

Мейлувала Ольга Станчак