Життя як двісті сторінок

Нова епоха – нові герої. Вчора ваша дитина хотіла бути космонавтом, сьогодні – банкіром. Престиж – він, як жінка. Вагітна жінка. Хочу солених огірків! Я ж сказала, що хочу півкілограма халви! Де мої апельсини?!

Так от. Щоби жити сьогодні “по-модньому”, треба:
- хотіти бути мафійозом, кіллером, банкіром, народним депутатом
- долучити свої мізки до вирішення глобальних проблем (до тероризму, наприклад).

Зупинимось на другому. Аби стати цілковитим “модняком” у цій галузі, можна:
- стати фанатиком Хусейна
- стати фанатиком Буша
- стати фанатиком Мєднікової
-
Пропоную вам останнє. Бо першого вам не пробачить Буш. Другого – рідні патрійоти. А від третього ви просто отримаєте “безпечний кайф” чи то пак естетично-терористичну насолоду.

Адже від Мєднікової “Терористки” ще не вмирав ніхто. Хіба би серце від перенапруги зупинилось. А Єшкілєв ще каже, що у нас “криза екшину”. Не пригадую автора одного оповідання, але події у ньому розвивались приблизно так: старий дідусь-пенсіонер спостерігав, як парочка займалась коханням. Умер, бідолаха. Від перенапруги. Так і з “Терористкою”. Ну просто тобі віагра для адреналіну. Того вбили, той помер у лікарні, документи викрали, вона вагітна від чоловіка слідчої, його підставили, літак до Америки вже відлетів, удар по голові – в машину. Дитина померла, отрута невідома, священик пише заяву....................

Устигаєте?

Це тобі не Маруся, яка рік сидить коло вікна та виглядає свого Миколу. Це тобі справжня “Терористка”. Яка читається на одному подисі. Там майже немає філософувань, діалектично-метафізично-космологічного виразу обличчя, там швидкість, сильна аж до запаморочення, аж до крові у мозку. Там інтрига, там “немає часу на спокій” (хіба, не як наше життя?).

Сюжет книги – карколомний (не переживайте, ламання карка, себто шиї, - віртуальне). У “крутому” дипломатичному ліцеї отруїлись діти. Оскільки ліцей – “крутий”, тому розголошувати про це не варто. А діти і далі вмирають. Підозрювані: Зірка, керівник класу, Травка, її подруга, трохи несповна розуму, прибиральниця Лідка і... невідомі. Більше того, кожної хвилини Мєднікова (ви бачили, як павук плете павутину?) закидає тебе новими й новими фактами. То з'являється чоловік на джипі, який пропонує Зірці свою допомогу. То в Лідки-прибиральниці раптом починає рости животик. Виявляється, що тато дитини – це чоловік слідчої. А Лідка – сурогатна мати, яка погодилась народити для них дитину. Словом, капут повний. А якщо ще притягти сюди Клінтона, принца Чарльза, королеву Єлизавету та Брітні Спірс? – подумала Мєднікова. І притягла.

“Клинтон осяйно заусміхався і рушив простісінько до неї. Зірка зосередилась і, мов та екранна Голівуда. Спрямувала на нього потужний гіперболоїдний промінь...”.

Як завжди в таких адреналінних байках - хтось мусить бути героєм, хтось – антигероєм. Так і в “Терористці”.

Красива, розумна і багата жінка Зірка, за якою впадає Джефрі Колінз, радник американського посольства.

“Не обхудна, а струнка, гінка, з незвичайною зачіскою-їжачком, що зворушливою косицею стікала на довгу шию, вбрана в білу льняну льолю з ручним білим грубим мереживом, у шкіряні, давньогрецькі якісь, сандалії, із розмаїтим шаликом на оголених плечах...”.

Хитрюга-папараці Олег Ткач, що веде програму “А як насправді?”. Тому знімає все, що “нібито не можна”. Удає чесного, а готовий продатись за першу-ліпшу штуку баксів.

“... Бо гроші – єдина вартісна річ після здоров'я. Здоров'я без грошей існувати може. Бо потенційно в ньому все, й гроші також. А гроші без здоров'я – пшик. Спробуй-но до моєї формули підставити інші значення. Любов без грошей? Розум без грошей? Талант без грошей? Совість без грошей? Сім'я без грошей? Держава без грошей? А гроші без усього цього існують. Годні чудово замінити перелічені вартості без втрат”.

Батько Зірки, Орко, добрий гуцул, який готовий на все заради своєї доньки.

Заздрісна і хитра Лідка, яка теж готова на все, але вже заради грошей. Аби жити краще. А може, й не заздрісна, може, просто втомлена від тяжкого життя.

Хто його зна. Усі ми герої та антигерої одночасно. Таке воно життя – як 200 сторінок “Терористки”. Багаті-бідні-хворі-хитрі-заздрісні-втомлені, інтриги-звинувачення-розчарування-пристрасті. Це тільки так здається, що життя сіре, спокійне та антитерористичне. Що ми живемо довго-довго і нудно-нудно. А це всього лише 200 сторінок...

Ольга Станчак