Сонцеликий

життєтворний

дивобризний

розбещений поглядами

але уцнотливлений історією

довгоногий

часом манірно-панянковий

ріднотний

Він ллється

Всотується

Затікає у закапелки

Змінює склад крові на каву

Він до і після

Він посеред , крізь, над, під...

Він понад ...

Львів понад усе.

Лемків Львів народився разом із Лемком ще в 1951 році. Сьогодні його Львів обважнілий від спогадів,
настояний, випещений, досвідчений.

Львів, що пережив бітломанію, джинсове нашестя, черги в магазинах, карткову систему, винайдення
телебачення, гонитву "дружинників" за "патлатими" чи "стилягами".

Львів, що ледь встояв перед модою "міні" ("чоловіки, - пише Лемко, - вперше в історії людства одержали
можливість спостерігати при денному світлі у громадських місцях ті частини жіночих ніг, які віками були
сховані під довгими сукнями і які чоловіки домальовували у своїй уяві").

Львів, що екзальтовано кайфував під "Rolling Stones", "Hollies", "ABBA", "LOVE", "DEEP PURPLE", "LED
ZEPPELIN", "RAINBOW" Львів, що ріс на всіляко "заглушуваних" в союзі західних радіостанціях,

Львів-бунтар, Львів стильовий , Львів гіпівський, Львів львівський.

Це Львів, який ще грівся об п'єци і в 60-х часом їздив на фірах з кіньми (навіть у центральній частині). Львів,
який ще потребував сажотрусів.

Львів, що утомливо переступав з ноги на ногу у довжелезній черзі за молоком, ковбасою, маслом, наче там
видавали індульгенції ("У чергах знайомились, закохувались і одружувались, у чергах виховували дітей, у
чергах знаходили найкращих друзів і роботу. У чергах точилися філософські суперечки і народжувалась
істина.").

Львів забитих вщерть кінотеатрів. Львів, що зачудовано перебирав у роті перші апельсинові ламинки.
"Пригадую помаранчі, привезені батьком з відрядження до Москви після бійки за них у Єлісеєвському
гастрономі. У нас у Львові подібну екзотику продавали не частіше, ніж два рази на рік. І коли я вийшов з
апельсиновими шкірками на вулицю, якийсь старший пан здивовано зауважив: "Але ті дітиска дивні,
помаранчі продавали півроку тому, а вони ще досі з тими шкірками носяться"...оскільки такі екзотичні штуки
привозили тоді лише з Москви, то ми, малі діти, думали, що Москва - батьківщина помаранчів і ананасів".

Це Львів, який потішав свого носа лише двома видами парфумів "Пікова дама" і "Красная Москва". і мав на
вибір лише два види "сімейних" трусів - чорного і темно-синього кольорів.

Але це Львів, якому до ... радянські правила: одягатись як всі, працювати як всі, думати, як всі.

Це Львів, який освященювався, облагороджувався, очищався у Святому саді за кілька десятків метрів від
костелу кармелітів босих (теперішня церква Архистратига Михаїла ). Там у середині 70-х збиралась одна з
найкрутіших неформальних тусовок львівської молоді.

Це Львів, якого купали в любистку разом із Лемком в так званій балії.

Це Львів-скептик, який знуджено вислуховував новини-звіти про цукрові буряки та надої молока в щасливій
комуністичній країні, де ніколи нема ані землетрусів, ані авто- чи авіакатастроф. І навіть сексу.

Це Лемків Львів, якому уже пішов шостий десяток. Кажуть, з часом усіх хапає за серце ностальгія. Усе
неприємне затирається, скручується у непотріб найнижчої шухляди у столі, просто губиться (невже я не
можу нічого загубити?). Для всього красивого - спецшуфляда чи підібрані під стиль прожитого рамки.
Лемковому Львовові відведено місце однієї з найкращих коханок. Справді, не якійсь довгоногій кобіті, а
Львовові. Витонченому, темпераментному, стильовому, претензійному.

Зрештою, я не знаю, хто більше ностальгує: Лемко чи Львів? Лемко за Львовом чи Львів за Лемками? Львів
за собою колишнім? Львів проти себе теперішнього? Львів львівський проти Львова-рагуля. Хама.
Попсовика.

Сьогодні вночі не спалось. І не тому, що я кобіта знервована, просто віконце відчинене, на лавочці -
компанія кайфує під пісеньку зі словами "сей час тебе е...ло разобью кулаком". Львів "лаханули", "розвели",
"кинули на шару".

Львів, той, що понад, звели до того, що під. Львів, віват глибокий рів. Віват, кричать настовбичені пальці
крутих кренделиків-львовиків. Віват, львів-провінція (дарма, що воно завжди було найцивілізованішим
містом в Україні). І нікому невтямки, що львовики-рагулики - це щось цілком інше, вторинне, несправжнє,
але круте і пихате, що 30хв у напханому череві маршрутки, російська попса в барах - це ще не Львів.
Львовики-рагулики ніколи не "в'їдуть" у таємниці львівської бруківки, львівського повітря, львівських
вузеньких вулиць, зрештою, навіть львівської кави. А Львів ніколи не в'їде, чого це його так підло "розвели".
Той що понад або перекочує в ностальгійні трактати про 60-80-і і гордо замовить собі панахиду або плюне
на все і далі собі затікатиме у закапелки душ, сонцебризнітиме, вкохуватиме, нутруватиме, колихатиме,
хвилюватиме, бунтуватиме, ошаленюватиме, прокидатиме. Він і далі перетворюватиме зміст крові на каву, а
новонароджених - на Ільків Лемків. Купатиметься разом із ними в любистку і шалітиме під класну музику.
Той що понад і далі житиме.

Ольга Станчак