Головні гравці: Життя, Ілюзія Гелласа, твоя і моя ілюзії
Наймудріший той, хто може найкраще себе одурити.
Мій давній знайомий.

Може, й справді, так воно вже є. Я пробігаю своїми останніми п'ятьма роками, і розумію, що не раз, не два себе задурювала: планами, мріями, можливостями, стосунками. Це дике бажання людини робити все іншим, доклеювати шпалери на облуплені стіни, приліплювати ручку до дуже дорогого горнятка, а потім ставити подалі, щоб не бачити його надломів. Сидіти в неті і знайомитись, знайомитись, знайомитись, а головне, вірити, що ти просто зірка небесна, в якої багато-багато друзів. Таких людей багато. Їм неймовірно затишно жити в своїй ілюзії, живитись своєю ілюзією, аби тільки подалі від реальності. Це дике бажання втриматись і далі жити.

Я навіть не знаю, може, саме ілюзія тримала Гелласа при житті? Усім відомого критика-письменника-філософа, трохи циніка, трохи відлюдника, трохи дивака. Ілюзія на ім'я Каритас, його любов, ніжненьке-пухкеньке-витончене-красиве-розбещене-непослідовне-несподіване-дитя-жінка. Жінка, в яку закохані і оповідач, і Геллас, жінка-ілюзія, яка для обидвох стала фінішем, яку вони поїхали шукати до Парижу, які через неї стали друзями. Я знала, що один з них переможе , що хоча б на одного чекає "вони жили щасливо і померли в один день". Що насправді не все так паскудно і не все придумано, і хтось же врешті-решт має бути щасливим. Чи журналіст-оповідач, який її б напевно обожнював. Чи Геллас, якого любов витягла з передсмертної лихоманки. Чи Каритас, яка, як виявилось, все своє дівоче життя мріяла таки про Гелласа. Хтось мусів стати щасливим.

Але ти знаєш це відчуття, коли все валиться і ти нічого не можеш зробити? Коли Геллас невиліковно хворий, і він жив лише для того, аби зловити свою ілюзію щастя.

"...Я почав цю гру, власне, сам не усвідомлюючи, наскільки далеко вона може зайти. –І от з цього виросла ілюзія всього мого життя, і я не жалкую про це... Я лише хотів той останній вечір..."

Вони, Геллас і Каритас сходяться, вони завтра відлітають з Парижу, аби одружитись. Сьогодні Геллас помирає, нібито випадково, просто завелика доза снодійного (хоча насправді це самогубство, адже хвороба прогресує, і немає сенсу мучити Каритас). Нехай вона любить лише "здорові" спогади. Нехай живе ілюзією...

Довідка про автора: Міка тоймі Валтарі (1908-1979) – один із класиків фінської літератури, найвідоміший у світі фінський письменник. Його твори перекладено більш як на 70 мов. Автор романів, новел, віршів, п'єс, сценаріїв до кінофільмів.

Ольга Станчак