Юрій Андрухович зауважив принагідно про "надто гучну самотність" Грабала, що він би міг повернутися всюди, як додому, де тільки станції побудовано за Австрійської імперії. А так, як у нас таких станцій ще багато, то, проїжджаючи їх, "перверзійний" письменник тепер для себе почав окреслювати "територію Грабала"... Тут (по-львівшки "тутки") загудів мікрофон, і всі присутні погодилися, що то був Дух Богуміла. Отож, "Лялька", здається, таки увійшла у ту сакральну "територію" присутності Грабала...

"Мене в його житті вражають два епізоди, - говорить Юрій Андрухович. - Перший стосується 1994-ого року, Грабалові було тоді 80 років. Тож, будучи літньою людиною, він примудрився потрясти чеське суспільство! І от чим: напередодні візиту в країну Біла Клінтона письменник публікує фейлетон, у якому йшлося про те, що усі празькі повії з тої нагоди чистіше помилися, а одна з них, стара Юльця, помилася краще від усіх... Плюс фото Грабала із оголеною старою Юльцею на колінах. Щоправда, це зовсім не завадило письменникові обідати в компанії Клінтона у ресторані "Золотий Тигр" по тому. Другий епізод припадає на зиму 1997-ого року (саме на лютий). Тоді Богуміл Грабал випав із вікна лікарні для престарілих, у якій він перебував вже два місяці. Нібито ненароком випав, коли годував голубів. "Нібито", бо всі вважають це не випадком, а самогубством. І всі його твори про те свідчать. Він не хотів ставати дедалі більше немічним, і поки він володів собою, він це зробив... Книга Грабала - це експеримент, по суті, це розмови людей, які сидять за пивом. Під час перекладу тих розмов на українську Юрій Винничук знайшов, як на мене, дуже вдалий варіант, коли герої говорять "по-львівшки".

"Я зацікавився творчістю Грабала десь у 70-их роках, на цього письменника наштовхнув мене покійний Грицько Чубай, - розповідає Юрій Винничук. - Мова - легка та зрозуміла. Тим, хто знає польську, "Грабала" можна читати в оригіналі просто зі словником. Я чеську знаю з дитинства. Твори в цій книзі (оповідання "чорного" гумору) - це не найкраще, що написав Грабал... Є багато розкішних фільмів за його оповіданнями. Його персонажі здебільшого аферисти та брехуни. Їхня мова жива та цікава, а не по п'ять рядків одне речення, як у Гончара... Ніхто так не говорить! Грабала хочеться читати. Його цікаво читати".

По презентації книги відбувся показ фільму Їжі Менселя "Потяги під особливим наглядом" за новелою Богуміла Грабала (сама новела до книги не увійшла). Це був перший авторський фільм, за який 1968-го року тоді ще молодий режисер отримав Оскара (за найкращий закордонний фільм). Тож, презентація набула певної мультимедійності, поєднуючи оповіді, читання, діалоги та візію Менселя. Жодних вар'яцтв, як на то сподівалася публіка... Але чи то так суттєво?..

Мрія ТИТАРЕНКО