|
Він завжди знімав кіно – короткометражні
емоції майже без слів, але із ретельно сконструйованою фонограмою.
Фільми продовжували традиції Альфреда Хічкока із його відомим
саспенсом (напруженням).
Фестивалі нетрадиційного кінематографу,
що їх було немало у другій половині 80-х, не проходили без
цих фільмів. Взимку 1991-ого року відбулася презентація фільмів
режисера у Будинку Кіно Союзу кінематографістів України.
Природнім був прихід режисера у жанр музичного відеокліпу.
Нетривіальне кінобачення музики залучило до спільних проектів
таких виконавців, як: Віка Врадій, Левко-Дурко, Інеса Братущик,
Орест Хома, Ірчик зі Львова, Оля Юнакова, Наталія Самсонова,
Леон Репета, а також групи “СКРЯБІН”, “МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ”, “FORTE”,
“КОНГРЕС”, “БІЛА ЗОНА”, “ОКЕАН ЕЛЬЗИ” та інші.
Режисер намагається розширити діапазон
своїх інтересів, відтак виступає в ролі незалежного виробника
авторських телепрограм. На каналі Львівського ТБ та УТ-2 було
показано серіал “MODUS VIVENDI” – розповіді про “спосіб існування”
музичних груп та художників-неформалів.
Починаючи із 2001-ого року – керівник Інтернет-проектів:
“Записник кліпмейкера” (http://klipmaster.plex.ru), а також
мистецьких проектів http://dzyga.com.ua, та музичних http://jazzbez.org.ua.
Навесні 2003-ого року видає ексклюзивний авторський мультимедійний
проект “Dzyga.ART”, що стає початком цілої серії мультимедійних
енциклопедій про культурне життя Львова, а зокрема: галереї,
художники та їх майстерні, музика, концерти, групи та репетиції,
літературні проекти та письменники, фестивалі, акції, перформенси,
театр тощо.
Народилася на Курильському острові Ітурупі,
відтак має в характері щось вулканічного та океанського. Стрілець
та ще й Півень. Ніколи не жила на одному місці: то в Лубнах
на Полтавщині, то в Москві, то у Дрогобичі, то у Львові. На
цьому обіцяє не зупинятися. Навчається на журналістиці (факультет
журналістики ЛНУ ім. І. Франка), хоча ціле життя мріяла стати
художницею, для цього закінчила Дрогобицьку художню школу
із “червоним” дипломом.
Серйозне і невиліковне хобі – навчання.
У вільний від нього час (якого не має), читає, сама щось пише
і навіть друкується, слухає музику, малює, плаває, грає в
шахи (досі не навчилася програвати), хотіла би серйозно займатися
батіком, ненавидить хатню роботу, а саме порання на кухні.
Улюблена річка в Україні – Псел, улюблені гори – Карпати,
пори року – Новорічна зима та “Індіанське” літо, місце лікування
від депресій – Вірменський дворик у Львові, сім’я, єдина справжня
подруга – сестра Оля, єдине справжнє кохання – Макс. Ласа
до солодощів.
Невиправна естетка, есемістка та Его-їстка
(бо наважується називати себе творчою особистістю). Претендує
бути оригінальною. Хронічний трудоголізм лікує хронічними
нападами ліні і навпаки. Тяжко перехворіла Кохом, Кауфманом,
А-HA, Red Hot Chili Peppers, фламенко, Ніцше, латинню, Львовом
тощо... тобто хвороблива. Жадібна на нові відчуття, романтику,
цікавих та неординарних людей, людей без гальмів, непересічні
думки, запахи, кольори, квіти, сентенції, книги, мудрість,
неологізми, алюзії і т. д. і т. п.
Перебуває у постійному пошуку. Не сповзає
зі свого сьомого неба, як би її звідти не стягували добрі
люди, а тому має проблеми із реальністю. Мрійниця. (Калич
дав “підпільну” клікуху - Мрія Титаренко). Наївна. Довірлива.
Вперта. Стримано-нестримна. Колекціонує засушені троянди,
голоси на диктофоні та “пришпильні” світлини.
Вперше сіла за комп’ютер у 19 років,
відтоді почала “думати” клавіатурою та мишкою. Із Володимиром
Зайковським познайомилася 2002-ого року під час політичної
кампанії, а зокрема на фестивалі “СЛУХАЙ УКРАЇНСЬКЕ!” Завдяки
Володимиру потрапила до львівського Олімпу – МО “Дзиґи”, а
також на Інтернет-сайти http://dzyga.com.ua, http://jazzbez.org.ua
та стала співавтором ексклюзивного мультимедійного проекту
“Dzyga.ART”. Не жалкує ні про що. Переконана, що ЖИТТЯ – ПРЕКРАСНЕ!
|
