|
|
| ... / ART-опинії про Львів від Лени
Третяченко |
| Ласкаво просимо. Перед вами
нова рубрика, своєрідний путівник по Львову (з деякими ліричними
відступами). Це - Львів.док (а ви як прочитали?)
покаже Львів таким, яким його не показують гіди. Пройдетеся
по ньому моїми ногами (обережно, не зашпортайтеся) і подивитеся
моїми очима. Отже, якщо ви ще не бачили цього міста, або бачили
якихось дві години, або тільки збираєтеся сюди, або не збираєтеся,
але хочете знати, або... у вас є ще якась причина, то ще раз,
ласкаво просимо. |
| ... / ART-опинії |
| дев'яте |
03.2004
Львів льодовикового
періоду
... Львову взагалі байдуже, як він виглядає – стоїть у калюжі
по фундамент чи вище, обтирає свої вікна-очі від бризок з-під
коліс машин (власне він і не обтирає), зриваються з його дахів
бурульки чи снігові намети. Етцетера. |
восьме |
12.2003
Європейські
стандарти. Не про Львів
... живемо життям, до якого звикли, ходимо на базар у робочий
час, викручуємо в під’їздах лампочки до власного туалету, витрушуємо
доріжки з балкона сусідам на випрану постіль, тролейбусний квиточок
викидаємо біля смітника (тільки не всередину), плюємо в ліфті... |
сьоме |
11.2003
У
місті осінь
... Листопад. Львів набув повністю того
кольору. Що і його архітектура. Кольору калюжі.
Одна моя знайома закохалася у Львів навесні. Тоді, коли з’являлися
зелені бруньки, болото трохи попідсихало, а сліду чорного снігу
вже не було. Коротше, одна моя знайома закохалася у Львів у
травні. |
шосте |
10.2003
Чтиво
по-львівськи
... книгарня – своєрідний ритуал. Без
нього не живе і той, хто особливо чтивом не цікавиться. Це так
само звично, як дихати. До речі, коли приїжджі мають час, то
майже завжди знаходять бажання піти у книгарню. І напевно це
добре, бо іноземці, які крім Львова і Києва нічого в житті в
Україні не побачать (бо ніякий інший населений пункт на туристичний
не змахує), думатимуть, що Україна вся сидить на книжках і книжками
поганяє... |
п'яте |
07.2003
Лист на волю
Чорт мене смикнув, Віто, їхати сюди. Хай би хтось інший заробляв
на новому місці. Клюнула на те, що хату мені тут обіцяли. Жити
ж у Львові кожен хоче. Скажи дякую доброму дядькові нагорі за
те, що дав тобі сім’ю і перед тобою не стояв вибір їхати-не-їхати.
|
четверте |
06.2003
Львівська
пані. Чи варто нею бути?
Ніхто точно не скаже, звідки це панство у Львові взялося.
Зараз і питання такого не виникає: панство “завжди” було. Та
й тепер залишається привілеєм львів’ян. |
треттє |
06.2003
За
що, чесне слово, можна любити Львів
Походимо сьогодні трохи вулицями, і я розкажу, що мені подобається
(дещо згадаю і про недоліки, щоб ніхто особливо не розслаблявся).
|
друге |
05.2003
Мова.
Чи говорять у Львові українською?
Хто його знає. Я вже четвертий рік намагаюся визначити, як до
мене тут звертаються і поки що не зрозуміла. На Тернопільщині
(я звідти) з цим простіше. У нас чітка суміш української з російською
- суржик називається. Типу, “я щас прийду”, “навєрно вона там”,
“чьо ти кричиш”. Припустити, що тернополянин не здогадується
про існування слів “зараз”, “напевно”, “чого”, звичайно можна.
Правда, якщо припустити, то тоді... |
перше |
05.2003
Погляд
з внутрішнього двору
... Перші кроки по Львову у мене були, як і у всіх. Очі десь
на лобі, рот відкритий непередбачено (природою) широко. Парадокс:
цей стан не дивує. Вперше у житті під оперним інакше стояти
неможливо. Задираєш голову на муз трагедії і комедії і уявляєш
собі, що їм там видно з висоти голубиного польоту. А голуби
літають навколо голів муз і твоєї голови і нагадують тобі ніколи
небачений Рим. |
|
|
.... 
