* В бій ідуть не лише старички...

Концерт в підтримку штанів та духу Ванєчкі

І це насправді так було. Себто 21 грудня, після Миколая, саме в неділеньку, зібралася роконута “братва” в “Ляльці” на чолі із всюдисущим Каличем, аби відлабати на повну на честь Ванєчкі (теперішнього вокаліста гурту “Мед”), який мав би сидіти-скніти за ґратами через те, що “відкосив” від армії. Отакої. Але! От тобі й на! Ніякого Ванєчкі того вечора за ґратами не виявилося. Хоча він так само перебував під землею. Але в “Ляльці”! “Закосив” і від “мєнтів”, тобто відпустили завчасно, точнісінько на концерт на його ж честь!

Так що поталанило, напевно. Але концерт таки відбувся. Ще й за присутності головної персони “мученика”, якому так хотіли гурти підтримати дух та тіло, а довелося ще підправити тверезе здоров’ячко Ванєчкі міцнішими “ліками”, тому Ванюша ще до початку дійства був “хороший”, себто практично вилікуваний достоту... Але тепер про все за порядком.

• “DUSK DOMINION”

Magas – guitar
Vlad – drums
Loog – bass, vocal

Влад: “Сьогодні я буду грати із проектом Олега Калитовського, це буде досить цікаво. І ще з групою “DUSK DOMINION”, тобто така важка музика із домішками готики. Ми виникли майже рік тому... Чому підтримуємо Ванєчку? Напевно, Львів – це маленьке місто, всі всіх знають, тому, коли п. Калич запросив нас, ми погодилися. В “Ляльці” виступаємо вперше. Склалася досить дивна ситуація, бо, на жаль, легше і цікавіше виступати десь за межами рідного міста, ніж тут, у Львові. Кілька разів нас запрошували друзі з Хмельницького... Фішка гурту? Це класичний хард-роковий склад, тільки три чоловіки. Ось таке магічне число, все”.

Потім перед камерою опинилися Калич та Ванєчка...

Калич: “Ми підтримуємо Ваню, бо він, взагалі-то, був за ґратами. Але я так зрозумів, що наша міліція, яка нас береже і т. д., взнала, що от робиться така акція, узяла та передчасно його випустила на волю, щоб він був сам на своєму концерті, що його створено на його підтримку. Це гурти “Red House Blues” (блюзів напрямок), “Бастард” (це колишній “Jeff”, хеві метал), “DUSK DOMINION” (важка музика) і “Dogma”, зі мною грають люди із різних команд. Нормальні всі групи, підійшли і порозумілися між собою, от. Бо всі ж одного напрямку, все бачать, все відчувають, приємно всім разом заграти на одній сцені, попити пива, поспілкуватися”.

Ваня: “Мене підтримують на волі хоча б тому, що ми працюємо! Але грошей немає... Так, звісно, я повертаюся в групу “Мед”... хоча б тому, що я подивився на нового вокаліста гурту. Безумовно, він працює, “бідолашка”, але дві тональності вниз і - повна відсутність контакту з публікою. Виштовхувати його не буду, але, перепрошую, “подвиньтесь...”

Калич: “А підтримують групи, які зголосилися і які мають репетиційне приміщення в одному місці, де є наша репетиційна клоака на “старушці” на Привокзальній. Я їх запитав, чи вони зможуть, вони погодилися”.

Тут втрутився Ванєчка: “Зауважте, будь ласка, українське грамотне слово “зголосилися”, адже всі групи, які зголосилися, мають претензії на хороший вокал! Як людина, яка посиділа трішечки за ґратами, не пила, не курила, очевидно, трошки з голосом в мне підправилося діло...”

Калич: “Я думав у нього, навпаки, проблеми із голосом...”

Ванєчка: “Якщо би хтось дозволив пісеньку якусь, заспівав би... Принагідно враження від нашої української тюрми: скажу вам таке – сиди собі тихенько. І все буде нормально”.

Після таких пізнавальних вражень ми знову повернулися до гуртів.

• “Бастард”

Едік – барабани
Дмитро (17-ий) - бас
Юра (Шелл) - вокал
Вітя (Jeff) – гітара

Вітя: “Практично проект був створений недавно, цього літа. Хоча плани створити його були давно. Ми колись разом співпрацювали: Шелл грав у групі “Підводний човен”, я – у групі “Jeff”. Були у нас спільні роботи, а потім так вийшло, що ми перестали працювати: хто на рік, хто на два. Просто не грали ніде. І вирішили вкінці знову зібрати команду, створити власну концепцію для гурту”.

Юра: “Ця концепція досить проста і складна водночас: відчуття людини, яка не має за що в цьому світі зачепитися. Фактично, це концепція життя бастарда, незаконно народженої дитини, людини, яка приходить в різні міста, спілкується із різними людьми і розповідає про це”.

Вітя: “Який стиль? В принципі, хай буде хеві метал, але осучаснений, бо тут є хардкорові стильні вкладиші (“штучки”), почуєте – зрозумієте. Цей проект дуже молодий і поки що ми не маємо записів. У п’ятницю ми щойно дебютували в кінотеатрі “Київ” – чудово. Єдиний мінус наших львівських тусовок, - немає достойного звуку. Його й ніколи не було”.

Юра: “Але то така вже наболіла тема, що про це й не варто говорити”.

Вітя: “Як опинилася тут, на підтримку Вані? Він був екс-вокалістом та фронтменом групи “Jeff”. Ми безпосередньо із ним працювали”.

• “Dogma”

Денис – вокал
Віталій – гітара
Роман – бас
Влад – барабани

Денис: “Ми створилися в 2002 році з ініціативи мене та Віталіка. Він тоді прийшов до нашої колишньої групи і наш стиль кардинально змінився від треш-металу, який ми тоді грали, до мелодік-дес, який ми граємо зараз. Тобто ми вважали, що матеріал, який пропонує Віталік, є більш зрілим в плані музики, більш довершеним”.

Віталій: “Чому “Dogma”? Не знаю, ми разом усе вирішували, було купа пропозицій (“фаетон”, “гіперіон”). Просто і лаконічно. Окрім того назва має звучати і писатися однаково українською та іншої мовами. Всі знають, що таке догма”.

Денис: “Запис у нас ще був 2002-го року, але він нас наразі не задовольняє, бо тоді нам не вистачало фінансових ресурсів для якісного запису. Але наступного року плануємо випустити форматний альбом, що буде називатися “Delusion”, - така виключно рок-н-рольська назва. Перспективи? Та як і для всіх гуртів такого формату в пострадянських країнах – дуже малі, або якщо ти потрапляєш на якийсь крутий лейбл, наприклад, CD-MAXIMUM, що є в Москві (аналогів в Україні просто нема), тобі роблять промоцію, випускають і ти їдеш гастролювати. У нас же такої музики не цінять. Є плани на майбутнє записати новий матеріал, поїхати закордон”.

Віталій: “Чому підтримуємо Ванєчку? Бо то наш колєга, я, наприклад, його та його брата знаю більше двох років. Просто ми в одній тусовці. Місто наше здається великим, але воно надто маленьке в плані музики”.

Наостанок замість того, щоб захрипіти-зарипіти своїм голосищем “Ванєчка фореве”, Денис як запищав у диктофон!.. Отакі вони непередбачувані, ці рокери й Ванєчкі...

Марічка Рок-н-ролка