• Талановиті та перспективні

Філософія польоту
(гурт “Карна” з Івано-Франківська нарешті полетів!)

...Пригадую їх ще саме в період передпасхального синдрому “чистого” четверга, 24 квітня, коли ми, львів’яни, собі “запричастилися” на четвертому відбірковому турі до фесту “Тарас Бульба” в “Ляльці” (і не тренами, не канонічними обрядовими та ірмологійними співами і т. д. і т. п., а карнічним роком).

І тоді це була навіть не івано-франківська екзотика чи то, вау, нічого собі хлопці лабають!, ні, то був натуральний вибух, то був Армагедон “львівського болота”, як називає музпростір міста Джон Сук, то був неймовірний “експлоужн”, від якого відтоді гуде у вухах їхньою ж музикою.
Пригадую, навіть журі тоді поставали під сценою і схвально кивали головами… Так само зачудовано і з повагою махали головами й інші журі в м. Дубно, де група отримала гран-прі на фестивалі “Тарас Бульба”, і теж виявилася чи не сенсацією. Оце задали собі “карнівці” темпів, так тримати!

Так-от, сьогодні, 30 жовтня, в “Ляльці” група представляла свій перший сольний альбом “Летимо” разом із львівськими друзями – “Ніагарою”. І, по-моєму, хлопців аж ніяк не засмутила львівська мрячна погода і обмаль глядачів (які, мабуть, просто відсипалися, готуючись до Геловіну), – головне, що самі вони вміють відриватися “по повній”, що їх вставляє їхня ж творчість, і що можна отак разом із друзями “залабати” паті!

Хлопці охоче погодилися на інтерв’ю ще перед виступом і ми розмістилися в одному із закапелків “Ляльки”.

Льоша, вокаліст: “Наш дебютний альбом ми презентували 30 вересня в Івано-Франківську, писали ми його, якщо так сказати відверто, протягом півтора-двох років, тобто ми працювали взагалі над програмою. До цього альбому увійшли три пісні, які ми видали на демо-записі ще раніше, наприкінці літа ми остаточно дописали усі десять треків, які є в альбомі.
Називається він “Летимо”, так само, як і назва першої пісні, що відкриває цей альбом. Зміст однойменної пісні, звісно, вужчий, бо якщо взяти цілий альбом, то, слухаючи його, відчуваєш, справді, що ти летиш, ти можеш також відчути різні ситуації, різну проблематику… Коли я вже так нормально послухав цей альбом (коли вже трошки заспокоївся щодо музики, бо не слухав взагалі, що ми там грали, послухав собі різноманітну музику і увімкнув нашу), то подумав, що кожен там знайде для себе пісню: полетіли разом, і ти побачиш!!! Ти побачиш, що ми мали на увазі”.

Віктор (Гоблін), бас: “Чи задоволений я альбомом? Звісно, задоволений. Ми над ним так довго працювали. Ну, нарешті, ми так довго до цього йшли! Команда існує не два, не три і, певно, не чотири роки, склад змінювався весь час, були записи (дві-три пісні), і тут, нарешті, видали такий “повнометражний” альбом, десять пісень, із кольоровою обкладинкою, тим паче, альбом в нашому місті вже є в продажу, можливо, скоро з’явиться і у вас”.

Льоша: “Спонсорів конкретних немає, над допомогли друзі, знайомі, колеги (Кіса, Вова), студія, де ми записувалися. А щодо обіцянки організаторів фестивалю “Тарас Бульба” видати сольний наш альбом, то поки що від них ми нічого не чули”.

Віктор: “Якщо вони захочуть мати права на наш альбом, то ми просто відмовимося, бо це ж наша дитина, йо-ма-йо, як ми можемо просто так її віддати?!!!”

Льоша: “На листопад ми вже маємо запрошення в Одесу, Херсон, там будуть відбуватися класні фестивалі, теж багато груп, знайомств. Хочемо вирватися у Польщу, не тільки хочемо, а й вирвемося – покажемо їм, що таке українська рок-музика! Стовідсотково! Там буде аншлаг, як має бути! Тобто хочемо показати себе там, у польських клубах”.

Віктор: “Критика? Читаємо про себе поки тільки хороше, а от чуємо різне. Розумієш, як тільки людина стає на оті перши сходинки бурхливого музичного життя, то починають одразу: “О, хлопці вже шоу-бізнесом займаються…” Починаються злі розмови, от, там, не раз нас звинувачували в плагіаті, хоча конкретних аргументів ніколи не дають. Скажіть, звідки, як і що? Ніхто на те не дає відповіді. Це звичайна заздрість і немає на то ради”.

Льоша: “Я особисто не можу знайти плагіату в альбомі, де? Чи не проміняємо рідне місто на Київ? Ні, де б ми не були, ми все одно залишаємося в Івано-Франківську”.

Віктор: “Звичайно, виступати (мінімум раз в місяць) у своєму місті – цього мало. Хочеться грати частіше і для ширшої публіки”.

Льоша: “Окреслити філософію альбому? Просто не вийде… Для мене це складне питання, я ще не вмію так добре і коротко висловлювати певну філософію…”

Віктор: “У ньому дуже багато різних сюжетів, де зображено людське життя, розповсюджена тема – про кохання”.

Льоша: “Так, стосунки “ти-я”, також висвітлюється певна позитивна романтика, альбом різноманітний, тому і філософія трошки ширша, коротко не скажеш. Треба просто послухати, і кожна людина там знайде щось для себе. Кожен тут знайде для себе пісню, от”.

Віктор: “І навіть, якщо цілий альбом не сподобається, то все-одно, одна пісня – по-любому!”

Марія ТИТАРЕНКО