“Музика, в яку неможливо не закохатися”?
(“Максимум Музики” + “VASYA CLUB” = ???)

Увечері 15-ого червня у культовому андерграундовому клубі-кафе “Лялька” зібралися похіпувати прихильники ще мало кому відомої, але вже доволі розкрученої у вузьких музичних колах київської групи “VASYA CLUB” (або по-нашому “Вася Клаб”, хоча ані перша, ані друга версія на “нашу” аж ніяк не скидається). До Львова таку столичну екзотику привезла (як би Ви гадали хто?) корінна львів’янка Юлія Міщенко, солістка “Таліти Кум”, від імені її ж музичного лейблу “Максимум Музики”.

Юлія Міщенко (на прес-конференції в “Ляльці” 14-ого червня, саме переддень до концерту): “Сьогодні я рада спілкуватися із Вами від імені “Таліти Кум”, хоча йтиметься зовсім не про це, а саме про “клабну” групу “Вася Клаб”, лідером якої є Василь Гонтарський, автор пісень та ідейний натхненник групи. А я тут присутня тому, що, так би мовити, “Таліта Кум” “породила” собою рекордингову продюсингову компанію “Максимум Музики”. Наша компанія, власне, підтримує із групою довготривалі партнерські стосунки і видає альбом “Васі-club”. На диску з-поміж 11-тьох пісень є одна етнічно татарська і одна білоруська народна пісні. Ще одна російською мовою. “Вася-club” – класичний вид групи, в якій переплетено багато культур і в якій ніхто не тягне на себе ковдру... Я дуже сподіваюся, що, познайомившись поближче, Ви неодмінно полюбите цю людину, а також усю групу. Це музика, в яку неможливо не закохатися: шалена енергія, запальні ритми, чудове виконання і, безперечно, лірика Васі Гончарського , - це те, що забезпечить музиці стовідсотковий успіх”.

Впевнено, як завжди, майже як у рекламному ролику, сказала Юля і передала у наші (себто журналістські) руки Васю. Однак добре “промацати” Васю “акули” та “дельфінчики” пера одразу так і не наважилися (адже для львів’ян саме ім’я “Вася” викликає упередження і... ще щось по-львівськи гнівно-недоброзичливе), відтак Юля продовжила: “Це - ситуація, коли вже досить зріла людина, із багажем музичного та життєвого досвіду, розроджується першим дебютним альбомом. Вона (ситуація) пов’язана із тим, напевно, що, будучи дуже талановитим музикантом, Вася міг би таким і залишитися для друзів, якби не особистість продюсера групи – Юрія Пилипа. Тобто в житті Васі з’явився такий момент, коли Юра сказав: “Давай тепер зберемо все те, що ти напрацював, і спробуємо це показати багатьом людям”. І саме енергії Юри група має завдячувати тим, що почала виходити на широкі простори...”

“...на широкі простори нашої Батьківщини, завзято продовжив Юрій Пилип, продюсер групи. - Бо від самого початку ми зрозуміли, що це буде незвичний музичний проект, розрахований на широкий загал (навіть не уявляю, яка вікова категорія могла би не входити до нашої публіки). Це популярна музика в найбільш прямому розумінні цього слова. Для всіх”.

Отож, із “Васьою” не все так підозріло, як могло видатися прискіпливим львів’янам-журналістам на перший погляд, щоправда, вони (себто ми) і надалі вичікували під час того, як рекламна кампанія набирала обертів.

Юля: “Група “Вася-club” зараз посіла ту нішу української музики, яку ще не займає ніхто! Це музика, в якій практично немає суму! Це дуже рідкісне явище для української сцени. Я знаю це по собі: написати сумну пісню – як води попити, а от веселу – значно складніше. Так-от, “Вася-club” дає абсолютно чисту енергію радості, веселощів і такої навіть безтурботності в доброму розумінні цього слова. Це та група, яку дуже приємно слухати і відпочивати в компанії, якій дуже приємно цілою компанією підспівувати. Я впевнена, що у Львові незабаром той репертуар улюблених усіма (і мною також) пісень, на зразок “В Стрийськім парку ми сі здибали з тобов” чи “Тільки у Львові”, поповниться кількома піснями авторства Васі, вони будуть співатися, як рідні, на якихось забавах”.

Нарешті слово надали легендарному Васі: “Юля про мене стільки наговорила, що у мене таке враження: я на танку “Т-34” в’їхав перший до Берліну - я вже герой Радянського Союзу... Про нас... У 2001-му році я написав декілька пісень, перша людина, яка їх почула – то був Юра. Як створилася група: Марлєн, кримський татарин, грає на акордеоні, привів свого друга Саїда, казанського татарина, який грає на тромбоні, той привів свого друга єврея Володю Ганапольського, який грає на трубі, Володя привів свого друга Щура, який грає на тубі і завершилося це все тим, що вони привели болгарина, який грав на барабанах. Отакий у нас вийшов “зірковий” колективчик. Перший раз ми виступили 13 лютого минулого року у клубі “Мистецький Льох”. Всі хлопці окрім мене закінчили вищі навчальні заклади: Київську та Донецьку консерваторії. Потім... хлопці перебували у “вільному плаванні”.

Юля додала: “До речі, ця-от присутність південного колориту створює специфічний момент поєднання із Васиною лірикою та його присутністю у групі... І часом, коли я із заплющеними очима слухаю музику “Васі-club”, виникає така візуальна картинка, як у фільмах Бреґовіча, де дійство дуже часто супроводжує група музикантів, які ходять і просто повсюди грають”.

Вася (іронічно-помпезно): “Ми такі – ми можемо!!!”

Юрій: “А я не перестаю стверджувати, що в групі “Вася-club” найкраща духова секція в Україні і... в світі!” (Сміються. - Авт.) Мені також приємно нагадувати, що я сам – продюсер Марії Бурмаки вже декілька років... Це мені, в принципі, допомогло деякою мірою зрозуміти Васю, зрозуміти його стиль. І це дуже актуально”.

Дивно, таке-е-е-енна група, а більшість із присутніх журналістів про неї нічого не чула, хоча згадав хтось супер-відому пісню “Не пускай дівча гуляти”.

Вася: “Не пускай дівча гуляти” - це наша перша пісня, яку ми вивчили із хлопцями, і яку ми вивчили усі разом, і яка йде непогано в ротації на радіо”.

Ага, пісня українською. Крига поступово скресала, Вася, звичайно, запросто міг би бути навіть Василем чи Васьком і не ризикувати бути Васьою на львівських теренах. Гадаю, Юля це прекрасно усвідомлювала, але імідж є імідж, зрештою, навіть імідж (ім’я, морська засмага, татуювання чи не на всю руку) не головне, головне – яка є людина. Тож, Юля нам розповіла, що Вася брав участь у дуже цікавих подорожах та експедиціях на відреставрованій козацькій “Чайці”, причому у Юлі була можливість пропливти нею також, але вона нею не скористалася , а відтак і не познайомилася із Васею раніше. Хоча могла.

Вася доповнив: “Я ходив не тільки на запорізьких “Чайках” – це декілька років мого життя, я також ходив на древньоруській ладьї, на “дубку” запорізькому, взагалі, бував у багатьох морських експедиціях, - цьому всьому треба присвячувати ще одну окрему прес-конференцію. Як познайомилися із Юлею? (Нарешті почалися запитання. – Авт.) Платівку ми записали рік тому, відтоді до нас “підпливало” багато рекордингів, які хотіли мати із нами якийсь бізнес, але ми із Юрою шукали молоденьку потенційну компанію, в якої би було багато наснаги. Приклад тому – це Юля. А коли ми познайомилися із нею ще ближче, то зрозуміли, що це та людина, із якою ми будемо працювати. Я гадаю, нам дуже пощастило, що ми разом починаємо цей довгий шлях у шоу-бізнесі”.