Постмодерна “Доба Романтизму”

Колупайтеся собі (й пілоту) в носі, пане Сергію Чайка, бо це романтично!

Уподібнюйтеся зеленому жабеняті в болоті в’язких чотирьох стін, пане Гжеґоже Швєртня! Кохайтеся атомно в Чорнобилі у сріблястих скафандрах (Пйотр Вижиковскі та Ілля Чічкан), адже це так романтично (романтично-трагічно-іронічно...)! Срібний згусток любові та сексу в атомному сірячному міжпросторі.

Залишайтеся без назви й надалі, але із вишкіреною вічною посмішкою людини, яка сміється (радше з горя), або дитини на сонці (зрештою, романтичний витвір компрачикосів) (Андрій Сагайдаковський), - неймовірно романтично, чи не так?

Обирайте самі, чию роль граєте на “Караїмському кладовищі”: золотих врунових овечок чи могильних плит із написами та сонячними зайчиками, - романтика...

Майоріть строкато і контрастно отруйними барвами (комп’ютерних?) забавок Олексія Романенка, бо часом людина варта романтики вбирання папуги!

Просто замалюйте асфальт білим (романтика білосніжного життя), без жодних ромашок, будинків і червоних светрів (Збіґнєв Рогальськи).

Шукайте грацій в потворах жіночих мармиз, затуляючи очі волоссям (Влада Ралко). Принаймні, шкіра не зелено-фосфорична.

Шукайте пальму і знайдете, навіть посеред Варшави (Йоанна Райковська).

Скидайте майтки і хай ваш пес плазує перед вашою романтичною величчю ( ви - із ременем в руках). (Дорота Нєзнальська). Вертайтеся в романтику інфантилізму (не дитинності, на жаль) (Роберт Мацеюк, Гліб Вишеславський).

Населяйте своє життя романтичною естетикою павуків біля люстерка, драперій, шовку, перлин та квітів, але в жодному разі не павутиння з мухами та іншими непристойностями, ні, це вже не романтично, аж ніяк. (Богна Бурска).

Просто мрійте в спорткостюмі на березі ймовірного океану, мрійте, що ви все ще людина, а не романтик із пташиним дзьобом та ластами замість ніг...

Текст міг бути цілком інакшим. Але саме так мене тоді, 15 грудня, прочитали роботи польських та українських митців на відкритті виставки “Доба Романтизму” в “Палаці Мистецтв”, організованої Польським Інститутом та “Дзиґою”. Сьогодні, можливо, тобто стовідсотково, це би була інша інтерпретація. Нехай, тож, вона залишиться першопочатковою, як і думки куратора та директора Інституту.

Пйотр Козакєвіч

Директор Польського Інституту, Радник Посольства Республіки Польща в Україні (українською): “Ідея виникла, можна сказати, паралельно: з однієї сторони куратор цієї виставки п. Вікторія Бурлака звернулася до нас із проектом, і ми навіть не чекали, що він так швидко відбудеться. Коли ж ми дізналися, що Вікторія поїхала на стипендію Польського Міністерства Культури до Польщі, то ми відмінили іншу виставку і запропонували їй створити цю. Звісно, треба було знайти місце, де б це все відбулося. Спочатку ми думали зробити її в Києві, але потім я собі подумав: “А може, на півдорозі від Варшави до Києва?” І випало на Львів.

Скажу відверто, із виставкою було пов’язано багато проблем, наприклад, збір багатьох робіт, більшість яких створювалися і вишукувалися на наше замовлення, саме для цієї виставки. Кропітка праця. Наступного року виставку буде запрезентовано в Києві, але Львів – перший. Будемо виставку, звичайно, доповнювати, натомість деякі роботи вже не будемо представляти, закличемо й інших художників.

Тобто від самого початку ідея виставки – зустріч польських та українських митців, бо, до речі, вони не так часто зустрічаються між собою. Оскільки учасників багато, не всі змогли приїхати і приєднатися до нас (наразі тільки шестеро).

- Що особисто Вам найбільше до душі в цій виставці, що “вставляє”, - питаю.

- А як ви думаєте, чому я запропонував розмовляти саме біля цих робіт? (Ми стояли саме на тлі отруйно яскравих контрастних робіт Олексія Романенка. - Авт.) Отож. Я відкрив для себе декількох митців, які дуже в моєму жанрі...

- Це в якому?

- Ну, ви бачите, я трохи “сіра” людина, мені треба трохи кольорового світу і романтизму. Шукаю чогось такого...

Розмова із Вікторією Бурлакою.

- Чим концепція романтизму цієї виставки цікава особисто для Вас, п. Вікторіє?

- Це просто те, що мені ближче всього, наприклад, найбільше я захоплююсь літературою романтизму, музикою романтизму тощо. Але ідея виникла не тому. Я знайшла для себе цікаву концепцію, яка прояснила бачення сучасного мистецтва, скажімо, змогла його навіть якось впорядкувати. Кожен мистецький проект відповідає на питання: чим є сучасне мистецтво сьогодні. Хочеш – не хочеш, ти даєш на це відповідь. Мені здається, дійсно, сучасне мистецтво вкорінене в романтизм, постулати якого і світобачення сьогодні є актуальними.

- Перейдімо від абстрактних питань до більш практичних та приземлених. Як саме відбувався підбір художників, як накатувалася ось ця романтична “лавина”?

- Спочатку виникла концепція, а потім я почала шукати в польському, українському мистецтві художників, творчість яких позначена таким романтичним світобаченням, які не є прагматиками, а саме романтиками. Адже польське мистецтво, насправді, мабуть, є занадто прагматичним у своєму контексті. Як на мене, то найціннішим є саме протилежне цьому напрямкові.

- Тобто Ви брали каталог і відбирали тих митців, чиї роботи пасували Вашій концепції?

- Чому, ні. Я не брала каталогів, а знайомилася із художниками, ходила на виставки, тобто процес відбору є простим... Концепція виникла зовсім недавно – три місяці тому, я дуже рада, що Польський Інститут так мобільно зробив таку велику виставку в такі мобільні строки.

- Натомість їх здивувала Ваша мобільність. До речі, чи буде концепція надалі розвиватися і яким чином?

- Так, виставку заплановано за два місяці в Києві.

- Із залученням нових художників?

- Якщо це буде можливим, то так. Наразі маємо це, і те, що є зараз, абсолютно мене задовольняє. Здається, все вийшло досить нормально, пристойно.

- Роль “Дзиґи” в “Добі Романтизму”?

- Дуже вдячна “Дзизі”, бо вона це все організувала, підшукала приміщення, допомогла із експозицією, технічним забезпеченням виставки. Її роль надзвичайно важлива.

- А чому б в галереї “Дзиґи” не зробити паралельно міні-виставку-відгук цієї? Як на мене, це би було навіть дуже слушно...

- Можливо так, чом би й ні... Дякую, над цим варто замислитися...

- Останнє: Ваші побажання виставці.

- Нехай епоха Романтизму триває і далі. Я сподіваюся, що після цієї виставки вона не скінчиться...

Марія ТИТАРЕНКО