ПРОДОВЖЕННЯ ...

• „Карна”(м.Івано-Франківськ) – Гран-Прі фестивалю

Разом: “Чесно кажучи, ми навіть не сподівалися отримати Гран-Прі. В принципі, їхали для перемоги, але сюрприз досить приємний. До речі, наскільки ми знаємо, минулого року Гран-Прі не було, тільки премії. Їхали в Дубно більше на тусовку, побачити багатьох людей, це були три дні такого класного качу! Дубно – це український Вудсток! Атмосфера тут класна і все дуже дешево! Публіка прекрасна! Вона ковтає всю музику, і це дуже добре, вона розуміє все, що тут відбувається на сцені. Люди тут підтримують будь-яку музику! Яка би команда не виходила, що би не грала (особливо у другій половині виступів) публіка на відриві, вау-а-ау! Плани? Треба подумати... Будемо як брати Клічко, але у сфері музики! Отак! Що побажати тим, хто пройшов? Не знаємо, шкода деяких груп, таких як “Стан”, “Ніагара”... Чому вони не отримали хоч би першу (!!!) премію?! Що побажати? Ми хотіли би ще не раз із ними зіграти. Щодо Дубно, то бажаємо цьому місту процвітати, щоб фестиваль був! Кожного року така двіжуха! Кожного року приїжджають люди із таких міст! Бажаємо, щоб Дубно стало супер містом! Окрім того, такий фестиваль як “Тарас Бульба” виховав місто у плані рок-музики, воно сприймає цю прогресивну музику, слухає її. Хотілося би, щоб так було і в інших містах – це ж наша аудиторія”.

Прикольний момент інтерв’ю: я запитала хлопців про їхні емоції від того, що їм надають можливість безкоштовно записати свій сольний альбом (рішення організаторів та журі фестивалю), а вони... не знали про це!!! Ото було радості... Це все, до речі, відзнято на камеру...

• “Трутні” (Київ) – лауреати (ІІ премія)

Олег Гончар, вокал, бас: “Про фестиваль? Дуже файна думка. Тут дуже добрі люди. Я такого міста в житті ще не бачив. Це по-перше. По-друге, у Києві дуже багато розбещеної молоді, а тут якісь дуже всі культурні люди, яких я давно вже не бачив. Розумієте? Я побував на іншій планеті. І дуже вдячний Богу, що я сюди потрапив”.

Георгій Гаркавець, лідер-гітара: “Як воно мати другу премію? Підкупляє трохи. Але для нас важливі не номінації та премії, не кількість можливих преміальних взагалі. Для нас важлива публіка – наш споживач”.

Сергій Плаксій, ударні: “Публіка, яка буде рости на нашому українському рок-н-ролі! Бо в нас не всі в “курсі”, що таке рок-н-рол, тим паче український”.

- Вам були закиди, мовляв, куди ви. “Трутні” пхаєтеся, та ви ж не молоді?!

Сергій: “Я не молодий? Та мені 85 років до пенсії...”
Георгій: “Мені буде сімнадцять, поки не вмру!”

- Чому “Трутні”?

Георгій: “А то така є бджілка є гарна...”
Олег: “Ця назва саме дуже пасує до того, що ми співаємо”.

- Так, якщо співаєте, то вже не трутні?

Олег: “То прикол”.
Сергій: “Завуальований”.
Олег: “Побажання? Бажаємо фестивалю більше молоді. Більше часу для виступу, щоб кожна група змогла розкрити свій потенціал, дві-три пісні – малувато”.

• “Стан” (Кривий Ріг) – лауреати (ІІІ премія)

“Почуваємо себе нормально, але можна би було краще. Хороший фестиваль “середньої руки”, непоганий звук, непогана робота технічної групи, але, звісно, є недоліки. Гадаю, все ще попереду. Публіка? На контакт іде дуже добре. Побажання фестивалю? Більше дисципліни, більше організаційності (як в роботі режисерської групи, так і в роботі із музикантами)”.

До речі, неймовірно екзотична група: зі всіх трьох учасників очей не можна звести. Особливо із клавішниці із безліччю довжелезних ненатуральних рожевих косичок, якими вона, як дивовижна медуза щупальцями, ляскала на сцені клавішні та просікала простір...

Ще одна заувага: такі рокові натурали на сцені, які ладні її ж і роздерти, розтрощити усю апаратуру, за лаштунками перетворюються на спокійних та чемних, іноді навіть надто скромних хлопців, які розповідають тихенько, про що в них “пісеньки” (до речі, від тих “пісеньок” вуха рвуться) ...аж не віриться. Це стосується майже усіх. Не виняток і “Ейфорія”!

• “Токсичний Файл”(м. Бурштин) – дипломант

“Якщо чесно, не сподівалися, що ми пройдемо. Але так сталося і нам досить таки приємно. Враження – більш-менш. На рівні, єдине, що першого дня звук був ніякий. Дуже великий джем, багато команд, витримати цей прес дуже важко. Атмосфера, публіка чудова, погодка, так, нічого... Сподівання та плани... Будемо працювати, подивимося... Можливо, наступного року приїдемо знову. Нам сподобалося. Побачили кучу свого народу, потусувалися два дні – то найголовніше! Решта, рішення журі – то вже таке... Побажання фесту на майбутнє: розвиватися, географічно розширюватися за межі України навіть. Ще нормального звуку і об’єктивного журі, яке би слухало всю музику. Бо окрім сьогоднішніх десятьох команд ми би із задоволенням хотіли би послухати “Верховну Зраду” та “Інших” із Бучача, це наші друзі. Те, що сьогодні буде, це теж супер, але нам здається, треба робити цікаву музику і молоду. А сьогодні також будуть виступати немолоді парні, які вже грають по 20 років... Може, це їм такий подарунок за стаж... Вони професійно грають, нічого не скажеш. Але нам здається, що треба підтримувати молодіжну (модну) тенденцію. Зрештою, ми також не молоді вже, але намагаємося робити щось цікаве і нове”.

Прикол із “Файлівцями”: під час концерту підходить до організаторів та музикантів дідок (років вісімдесят-дев’яносто, і це я не “загнула!”), без зубів, напівсліпий, із паличкою (йой, діду, та Вам би вдома сидіти, а не на такий тесняк!) і каже так жваво: “Слухайте, а коли то там будуть виступати хлопчі із отим, трубою (імітує гру на трубі)?” Всі ледве не впали. Отак дубінчани відриваються – хавайся!!!

• “Reactor” (м. Вінниця) – дипломант

“Дуже приємно бути дипломантами, навряд чи ми сподівалися... Ми просто приїхали потусуватися, нам нещодавно Москва випустила компакт, взагалі-то... Нам тут дуже сподобалося минулого року, тому приїхали зараз. Ні на які місця ми не розраховували. Публіка? Ми навіть такого не чекали!!! Просто чудово. У нас із західною Україною, чомусь, виникають не найкращі асоціації та думки... Але коли ми приїхали, то були шоковані, наскільки все класно, красиво, весело, по-доброму!!! Тут – найкраще місце на Заході України”. “На вашу реактивність публіка подіяла”, - питаю. “Ну, так. На майбутнє фестивалю бажаємо більше драйву, щоб він став ще потужнішим і щоб транслювався по всій Україні!”

• “От Вінта” (м. Рівне) – гість

“Нам дуже подобається, що на західній Україні фестивалів стає все більше і більше і вони набирають силу. Так і треба! Відчувається, що рок ще не згнив, не здох і має жити! Не те що має право жити – має жити і буяти!!! Чому ми не брали участі у фестивалі? Та ми брали.... здається, на відбірковому турі минулого разу... але нас десь тоді запросили до Криму, от. Цього року ми гості і вирішили так підтримати наш фестиваль!!! Як нам переможці? На жаль, ми щойно приїхали, ще нікого не встигли почути. Побажання фесту: багато крутих учасників, здоров’я, щастя, любові, і щоб не було, як в “Тарасі Бульбі”: чим породив, тим і вб’ю... А щоб жили-жили і процвітали! Щоб “Бульба” не згнив, як це було давним-давно. Щоб він відроджувався і да-а-а-а-лі впе-е-е-е-ер-е-е-е-е-ед! Подивіться, що стало із “Червоною Рутою”! Тьху, жах! А “Бульба” підіймається!!!” Ух, гуморні хлопці!

Оце й все про залаштункові опінії...
Хоча залаштункові видовища словами не передати, як і настрій та драйв на концерті. Драйв той був, щоправда, трошки “втомлений”, - таки третій день гарцювати ті святкувати! Це вам не в карооке співати...

А по завершенню фесту в нічному небі вибухав салют...
Це було романтично, казково і... з пафосною преамбулою мера.

Віталій Никитюк, мер Дубно:
“Дубно і “Тарас Бульба” – одне ціле. І ми мусимо проводити його щороку заради вас, молоді, заради всіх тих, хто любить рок, хто хоче просто гарно відпочити. Я думаю, що всі колективи, всі гурти, які приїхали до нашого міста, ще раз показали, чого вони варті. Найбільшою заслугою для них буде наша з вами підтримка! Хай живе Дубно! Хай живе рок-фестиваль! Хай живуть всі ті, хто його люблять!”

Бах – салют раз.
Ба-бах – два...
Ба-ба-бах – три... і так поки не закрутилася голова...

Люди розходилися ліниво і не хотячи...
Щойно спорожніла площа, як почав моросити дощик...
Кажуть в народі, що це дуже класно: наступного року буде ще краще.
Тож, завершення фестивалю “обмив” дощ і розплакався, бо в році аж стілько днів... Стілько чекати на наступного “Тараса Бульбу”!..

Ну, що, - до нових зустрічей!!!
Чекайте на нову мультимедійку про фестиваль!!!

Ба-бах - Мрія ТИТАРЕНКО

<<<<< НАЗАД