- Як ви познайомилися із "Джоном"?
- Спочатку він працював у групі “Клуб Шанувальників Чаю”, потім як бас-гітарист він перейшов до “Мертвого Півня”, а потім був проект “Є”. Це було середовище, в якому ми перестрівалися час від часу... Нічого там особливо легендарного немає. Це було середовище початку 90-тих років, яке мало відношення до тодішнього мистецького Львова, в той час ще молодого... Зараз воно дещо постаріле. Там було просто познайомитися, без жодних ускладнень.

- Не пригадуєте, який резонанс тоді викликав проект “Є”?
- Резонанс? Це мало бути дійство, але я не певний, що воно було реалізовано як дійство. Наразі воно було реалізовано як буклет, касета, там були навіть якісь плакати і т. д. Було цікаво, що один музикант вирішив зібрати дуже багатьох музикантів Львова, об’єднати їх довкола якоїсь серйознішої інтерпретації поезії. "Джон" для цього проекту використовував поезію “молодомузівців”, тоді ж чи не вперше прозвучала група “Океан Ельзи”. Олег тоді мав і, здається, досі має якусь таку настанову до рок-музики як до чогось серйозного.

- Ви не пишете своїх творів під музику?
- Ні-ні, для проекту брали мої вірші, надруковані в книгах. Це два різних типи писання, я не отримував таких замовлень...

- Чи ви би змогли впізнати музику "Джона"?
- Я не певний. Не думаю, що я так добре знаю всі ці музичні стилі, але з-посеред львівської музики, напевно, вона відрізняється якимись такими своєрідними речами... Музикознавці повинні про це говорити.

- Як можете охарактеризувати "Джона"?
- М’який, толерантний, уважний, комфортний у спілкуванні. Він більше слухає, ніж говорить.

- Що би ви йому побажали на майбутнє?
- Я би йому насправді побажав доброго ПРО-ДЮ-СЕ-РУ-ВАННЯ! Він - такий, який він є. Але треба вміти це подати, треба відповідно робити якісь зусилля для промоції, адже музика, записана нотами і покладена на поличку, так само навіть записана на компакті, і закинута на поличку серед сотень інших компактів, то вона все-одно що мертва.