- Як ви познайомилися
із "Джоном"?
- Спочатку він працював у групі “Клуб Шанувальників
Чаю”, потім як бас-гітарист він перейшов до “Мертвого
Півня”, а потім був проект “Є”. Це було середовище,
в якому ми перестрівалися час від часу... Нічого там
особливо легендарного немає. Це було середовище початку
90-тих років, яке мало відношення до тодішнього мистецького
Львова, в той час ще молодого... Зараз воно дещо постаріле.
Там було просто познайомитися, без жодних ускладнень.
- Не пригадуєте,
який резонанс тоді викликав проект “Є”?
- Резонанс? Це мало бути дійство, але я не певний, що
воно було реалізовано як дійство. Наразі воно було реалізовано
як буклет, касета, там були навіть якісь плакати і т.
д. Було цікаво, що один музикант вирішив зібрати дуже
багатьох музикантів Львова, об’єднати їх довкола якоїсь
серйознішої інтерпретації поезії. "Джон" для
цього проекту використовував поезію “молодомузівців”,
тоді ж чи не вперше прозвучала група “Океан Ельзи”.
Олег тоді мав і, здається, досі має якусь таку настанову
до рок-музики як до чогось серйозного.
- Ви не пишете
своїх творів під музику?
- Ні-ні, для проекту брали мої вірші, надруковані в
книгах. Це два різних типи писання, я не отримував таких
замовлень...
- Чи ви би змогли
впізнати музику "Джона"?
- Я не певний. Не думаю, що я так добре знаю всі ці
музичні стилі, але з-посеред львівської музики, напевно,
вона відрізняється якимись такими своєрідними речами...
Музикознавці повинні про це говорити.
- Як можете
охарактеризувати "Джона"?
- М’який, толерантний, уважний, комфортний у спілкуванні.
Він більше слухає, ніж говорить.
- Що би ви йому
побажали на майбутнє?
- Я би йому насправді побажав доброго ПРО-ДЮ-СЕ-РУ-ВАННЯ!
Він - такий, який він є. Але треба вміти це подати,
треба відповідно робити якісь зусилля для промоції,
адже музика, записана нотами і покладена на поличку,
так само навіть записана на компакті, і закинута на
поличку серед сотень інших компактів, то вона все-одно
що мертва.
|