“Чорний Вересень”
Тамара Ґорґішелі,
гітара, вокал: “Про цей проект я вперше почула саме тоді, коли
"Джон" нам запропонував взяти у ньому участь. Потім
я дізналася про попередній проект 1995 року, участь у ньому “Океанів”
та інших. Як на мене, то це досить цікава ідея, це щось нове.
Тобто це не так: зібрали речі, які роблять команди, у збірник
запхали, прорекламували і вперед - заробляти гроші. Ні. Це все
виглядає значно цікавіше, тобто сам оцей процес творіння, процес
роботи. Дуже цікаво. Робота велика, і там всі попрацювали на славу.
У кожній речі є своя родзинка, її можна слухати із задоволенням”.
Етері Ґорґішелі,
бас-гітара, бек: “Як ми познайомилися із "Джоном"? Я
навіть не пам’ятаю. Здається, після концерту у 1999 році”.
Тамара:
“Тобто ми раніше із ним познайомилися, до проекту. Ми часто здибалися
із ним на концертах у Львові, у Києві, на акціях “За правду”,
їздили із “Мертвими Півнями”.
Олексій Слободян,
барабани: “У цьому проекті ми безпосередньо виконуємо одну річ
"Джона" “Велосипед”. Я особисто граю на перкусії. Спочатку
довший час у пісні залишалася така мелодія, яку запропонував "Джон",
але коли ми прийшли на студію, йому чомусь ця мелодія нагадала
гімн Радянського Союзу. Він сказав: “Усе, стоп. Ідемо перекуримо
і зараз знайдемо щось інше”. Так спонтанно та вдало все і вийшло”.
Тамара:
“Власне, виникла така ситуація: ми завше виконуємо свої речі.
Це вперше нам запропонували виконати ненашу річ. Але у своїй обробці.
Ну, ми із "Джоном" марудилися, кумарилися, щось робили,
робили, робили і... і потім воно почало видозмінюватися, навіть
темпово, ритмічно (ми пришвидшили набагато темп), ніби само по
собі. А під час роботи на студії цілком змінили вокальну партію”.
Етері:
“Джон - дуже цікава людина: він сам спокійний, але жарти у нього
– “в яблучко”. Ми коли записувалися, то таких кумедних ситуацій
багато було. Та й взагалі, із ним цікаво працювати. Він прислуховується
до нашої думки, тобто немає звукорежисера, який диктує і нав’язує
свою думку: “Ні, треба так-то і так-то”. "Джон" - зовсім
інша людина. Він пропонує щось своє і водночас слухає нас, тобто
виходить така спільна робота”.
Олександр:
“Джон" (а я його знаю значно довше, аніж дівчата) попри свою
скромність, таку безпосередність, є людиною із дуже великим потенціалом,
він може багато чого розказати, враховуючи свій досить молодий,
як на музиканта, вік, і водночас який має великий багаж знань
і досвіду. Він грав і виступав із різними командами і тут, і за
кордоном, зокрема він мав проекти в Америці. Як музикант він супер,
крім того, як людина він хороший і добрий друг, товариш. Чи заважає
йому власна доброта? Якщо так думати, то у світі не залишиться
більше добрих людей. Звичайно, зловживати тим не треба, але він
хороша людина, от і все. Його музику дуже легко розпізнати, одразу
вчувається, кого він багато слухає і на кого він у якійсь мірі
рівняється. Він сам того не заперечує, а це дається взнаки в самому
аранжуванні. Проте це не примітивний плагіат, а використання певних
звуків і всіляких “штучок”.
Тамара:
“Я би трошки інакше сказала. Те, що він слухає, то його власна
справа. У нього є дещо (назвемо це так), за чим його можна вирізнити,
тобто людина, яка знайома із ним безпосередньо, із його творчістю,
музикою, вона це відчуватиме і буде знати. Наприклад, якщо цю
музику почує Місько чи Чайка, то вони одразу ж скажуть: “О! Це
"Джон" написав!” У нього є своя стилістика гри на бас-гітарі,
я не знаю, яку він освіту має по клавішних, але на них він відчувається
так само. Скажімо, він – людина-оркестр. Дуже творча людина, яка,
направду (зараз я буду говорити не через те, що він буде дивитися
чи слухати, я просто завше говорю правду, у мене з тим проблем
немає), мені дуже імпонує. Щиро я би йому побажала творчих шалених
процесів і класної, доброї роботи. Процвітання”.
Олександр:
“Ще серйозних хороших проектів, і щоб його мрія дійсно жити з
музики і тим займатися все життя збулася”.
Етері:“І здоров’я, бо це для музиканта головне.
Впевненості, розуміння від музикантів, близьких та друзів. Це
все, що людині найбільше потрібно”. |
