6 лютого 2008 / 20:00 / Етно-Джаз клуб "Лялька"
Open Blues Band:
Олександр Балабан - гітара
Юрій Шаріфов - бас-гітара
Олександр Мельник - барабани
"Open Blues Band": John Lee Hooker tribute
6 лютого людність, котра заполонила Етно-джаз клуб "Лялька", мала унікальну нагоду відчути як на сцені перед нею народжується блюз… Вечір відкритого блюзу та рефлексій над творчістю Джона Лі Хукера проходив за посередництвом молодого колективу досвідчених блюзоманів "Open Blues Band".
Все у кращих традиціях "Ляльки" та блюзу - пробиваюча на роздуми музика, добрий звук, місця за столиками заповнені різноманітними людьми із однаково мрійливими обличчями та сизувата імла від кальянів. Як книжка пише. Може того, що у блюзу своя енергетика, а може й тому, що на сцені грав арт-директор "Ляльки" і за сумісництвом гітарист Відкритої блюз-банди славнозвісний тов. Шаріфов. Атракцію музики побубували за золотим січенням - половина-на-половину: трохи лірики і трохи драйву, трохи відомих композицій, а трохи імпровізації…
Джон Лі Хукер міг би сидіти за крайнім столиком, сьорбати каву і впізнавати присвячені його творчості мелодії… можливо так воно й було. Концерти присвячені особистостям вже стали традицією "Open Blues Band-у". Трибюти до Бі-Бі Кінга, Гарі Мура, Еріка Клептона вже лунали львівськими залами, а що стало причиною викликання духу Лі Хукера та як мається блюз-бенд зараз, розповість сам Юрій Шаріфов.
Ось:
- Питання перше і хрестоматійне. Якби Юрій Шаріфов писав міжгалактичний музичний словник, як би він сформулював що таке блюз?
Та просто, - музика, при виконанні якої людина почуває себе абсолютно вільною. Це музика душі і для душі, яка у найменших нюансах може виразити всі відтінки почуттів. Основний цимус блюзу в тому, що його не можливо зіграти однаково, навіть якби хотів грати по нотах. Як і в джаз, це музика мислення і почуттів, яка найперше залежить від особистості, її настрою і життєвого досвіду, її свідомості загалом. Можна сказати, що блюз - це людина трансформована в мелодію. Тому і я граю не від потреби грошей чи слави, а задля того, щоб зрозуміти себе.
- Якби Лі Хукер зараз з'явився перед Вами (навіть без німбу, пляшки чи перекладачів), щоб ви йому сказали?
Просто прибалдів би від факту. Подякув би за можливість слухати його творчість. Це одна із найбільших постатей блюз, яка завжди залишиться у цій музиці навіть якщо всі слова про нього витрутся з пам'яті.
- Звідки ідея трибютів - змучились придумувати нові композиції, чи хочете додаткової розкрутки?
Ні то, ні інше. У колах блюзоманів ми й так відомі, а музика на трибютах не є "цитатами", відтворенням чужих композицій. Це як данина людям, що мали вплив на розвиток блюзу, зокрема й на нас. Так би мовити "натхняли" нас, о, класне слово вийшло. Кожен блюзмен про музику дізнається від попередників, та й нам самим треба з'ясувати звідки черпалася аура у майстрів.
- Що можуть сказати про цей концерт Шаріфов-музикант і Шаріфов-арт-директор?
А вони два би сказали одне й те ж: хороший концерт. Побачив багато нової, свіжої публіки. Цікаво вийшло з тим, що відривалися і старші люди і купа молодих. Дівчата грудасті… Ну це так, не до теми. Доросла публіка розраховувала на те, що буде блюз, а молодняк - на "фішку". Але зайвих людей не було, бо концерт все-таки платний і людина мусила добре поміркувати на що йшла. І така кількість народу навіть дуже й дуже тішить.
- Одним реченням - кредо блюзмена?
"Живи, як граєш - грай, як живеш".
Текст: ВовкоГон&Шаріфов
