"Кабінетна" зустріч з Олегом Лишегою
16 квітня у кав'ярні-книгарні "Кабінет" відбулася зустріч із культовим письменником Олегом Лишегою.
"Постать Олега Лишеги невловна та легендарна у сучасній літературі. Письменник, до якого допасовується визначення "богема" у його класичному сенсі. Домовитися з ним про зустріч непросто, ще складніше - дочекатися, щоб вона відбулася", - так про нього говорять в "Кабінеті".
З медій:
Олег ЛИШЕГА: "Люблю виступати над річкою перед котами"
У затишній кав'ярні "Кабінет" збираються любителі поезії й прози, слухають роздуми відомих літераторів, їхні вірші й оповідання. Цього разу гостем вечора став Олег Лишега (на фото) - відомий письменник, публіцист, твори якого у 1970-80-х роках знайти було непросто.
Пан Олег виступав у різних містах України, бував також у США. "Знаю публіку Лінкольн-центру", - зізнається він. Чого хоче від нього львівська публіка, Лишега не знав. Побудував зустріч на свій розсуд. "Мені сумно про себе говорити", - зітхнув.
Після кількох інтригуючих фраз про котів, річку Лишега витягнув на світ Божий чималий солдатський наплечник. Усі чекали, що він діставатиме з нього свої книги, але... В руках у письменника з'явилася дерев'яна статуетка - жіночий торс. За нею - ще кілька, але з інших порід дерева (граб, дуб, верба...). Як зазначив Олег Лишега, це - скульптурні зображення перших людських рас. "Віднедавна я почав втікати від слова", - зізнався поет. Порятунок знайшов у скульптурі. А причину цієї втечі пояснив так: "Слово у наш час надто комерціалізується. Література перестала бути мистецтвом". Для Лишеги слово - це плоть, яка має звук, колір, тінь... "Слово - археологія, - продовжує пан Олег. - Це безконечні розкопки для справжнього митця. До слова не можна підходити з позиції слова".
Паралелі між мистецтвом слова і скульптури Олег Лишега проводив легко й невимушено. "Скульптура набагато ближча до музики, ніж до літератури", - зазначив він. Щодо самої поезії, то традиційні вірші в очах Лишеги не є мистецтвом. "Поети - це динозаври, які протягують нитку з найдавніших часів до сьогодення", - каже він. Завдання поета, на думку пана Олега, - повернути слову поняття образу.
Цікаві роздуми поета про пияків. "Справжні п'яниці - дуже мудрі й інтелігентні люди, вони справжні естети", - переконаний Лишега. А ще письменник вороже налаштований проти сучасних новітніх технологій - ксероксів, комп'ютерів...
Згодом Олег Лишега розповів про дружбу з Грицьком Чубаєм. (До слова, у "Кабінеті" була присутня дружина поета Галина Чубай). "Чубай допоміг мені зрозуміти, що таке поезія", - зізнається пан Олег. Він зробив своєрідний порівняльний аналіз поезій Чубая і Калинця. Щодо власних віршів, то Лишега, як міг, відтягував момент їх читання. Коли почав читати свої вірші, стало зрозуміло, що роздуми про те, що слову треба повернути поняття образу, пан Лишега втілює у власній творчості. Чого вартий хоча б вислів: "Поки не пізно - бийся головою об лід!".
Людмила ПУЛЯЄВА. "Високий Замок"
На прикладі дерев'яних скульптур Олег Лишега у Львові розповідав про Поезію
Учора, 16 квітня, у кав'ярні-книгарні "Кабінет" відбулася творча зустріч із тисменицьким поетом та скульптором Олегом Лишегою.
"Він - фігура легендарна. Про нього розповідають лише легенди. Він живе у селі. Займається скульптурою, було кілька його виставок. Великий поет, хоча вийшло друком лише дві збірки", - зазначив координатор літературних вечорів у "Кабінеті" Юрко Кучерявий.
Олег Лишега у Львові зустрівся зі своїми товаришами - Юрком Винничуком, Віктором Небораком, Галиною Чубай та іншими. Спочатку не зовсім розумів, що має говорити присутнім. "Хтось розповідав, що від львівської публіки не знаєш, що очікувати. Я знаю франківську публіку, тисменицьку, там котам читаю. Київську публічку знаю. Лінкольн-центру публічку знаю. Не знаю, чого хочете ви?", - риторично запитав він.
Пізніше говорив про Слово, про Поезію, щоразу із свого заплечника витягаючи дерев'яну скульптурку, власне, на основі яких говорив про літературу.
"Щоб займатися літературою, треба побачити Слово, спереду, збоку, побачити його тінь. Слово - як плоть. Якщо хтось бачить Слово, той зрозуміє, про що говорю. Скульптура - це археологія. Література - це археологія, тобто, що одне, що інше - це розкопки. Теперішні письменники тулять слово, як колаж. А потрібно вести розкопки. Література - це археологія в повітрі. Коли говориш про вербу, стань вербою - ось у чому полягає сенс моїх археологічних розкопок в повітрі", - зазначив Олег Лишега.
"Я розумію небезпеку сьогоднішніх моїх алюзій: виставити тут у кафе (філософія кафе налаштована на флірт, на розмиття) скульптури "бабів" навпроти гламурних костиркових… Говорю вам ці речі, вам, хто живе повноцінним комп'ютерним життям, які намагаються вистрибнути з цієї матерії і поглинутись у комп'ютерний світ. Я розумію, що ви не так все розумієте, як я. Оптимальний розмір скульптури - 2-3 долоні. Так само і в слові", - додав О. Лишега.
zaxid.net
У львівському "Кабінеті" Олег Лишега протестував проти словесного канібалізму
"Я займаюся скульптурою: працюю з деревом і боюся каменю. У дереві - світло, а в камені - невідомо що. Ви мене розумієте? Я ж не про дерево говорю, а про слово! Усе, до чого я веду - це слово. Але хочу вас заплутати: не можна до слова підходити з позиції слова, не можна їсти слова, закусуючи словом. Виходить словесний канібалізм", - про це учора, 6 квітня, на своєму творчому вечорі у кав'ярні "Кабінет" сказав письменник Олег Лишега.
За словами Олега Лишеги, у його фразах треба шукати підтекст. "Слово дуже пов'язане з археологією. Але сьогодні автори часто не ведуть розкопки, а складають, як колаж. В археології є поняття материка: археолог розкопує культурні шари минулих цивілізацій, постійно знаходить кістки зайців, бичків. А потім натрапляє на твердь, материк, який означає, що людство до нього у цьому місці ще не побувало. Це зворушливе відчуття, коли рискаль дзенькає, адже далі - terra incognita", - пояснив письменник.
Коли Олега Лишегу запросили показати свої останні творіння, він витягнув з торби не листки з віршами, а три дерев'яні статуї: "Це мої творіння. Вони уже побували на різних виставках. Окрім поезії, я займаюсь скульптурою, скульптура - це ті ж розкопки, тільки у повітрі, сокирою. Ударяючи, ти увесь час шукаєш материк. Для цього потрібен абсолютний музичний слух. Тому я називаю скульптуру й музику сестрами: обоє потребують слуху. А література інша, вона має у собі диктатора - слово. Може я знову колись повернуся до слова, але вже буду інший, матиму досвід скульптури", - зауважив письменник.
Нині слово, на думку Лишеги, комерціалізувалося. "З'явився великий заголовок: "ЛІТЄРАТУРА". Але ж це не мистецтво! Вона розрізається на якийсь неон, пластик. А за ними ховається велика комерція", - висловив своє бачення літератури Олег Лишега.
zik.com.ua
