Непал. Рік 2064… світлини Дмитра Комарова
12 лютого о 12:00 у галереї "Дзиґа" - в рамках святкування 5-річчя інформаційного холдингу "Главред-Медіа" відбулась презентація фотовиставки "Непал. Рік 2064" спеціального кореспондента газети "Известия в Украине" Дмитра Комарова.
Дмитро КОМАРОВ:
Дмитро Комаров. Спеціальний кореспондент газети "Известия в Украине". Його попереднім місцем роботи була газета "Комсомольська правда в Україні", де Дмитро проробив 6 років. Також він спів з десятками інших українських ЗМІ.
Девіз автора: "Як гірше перезимувати літо". Вільний час не можна провести біля телевізора - потрібно неодмінно здійнятися якнайвище, де складно дихати й кожен крок дається неймовірними зусиллями. А відтіля спуститися на гірських лижах - бажано по дикій, безлюдній трасі. Також непогано розслаблює парашут, банджо-джампінг і сплав по гірських ріках. Неодмінно в компанії з фотоапаратом.
У рамках масштабного телепроекту "Вершини миру", організованого телеканалом "Інтер", Дмитро вже брав участь у більших експедиціях на Ельбрус, Монблан і Кіліманджаро. "Я впевнений, що це не останній візит у Непал. Постараюся повернутися туди знову - уже для того, щоб випробувати свої сили на схилах Евересту" - підсумував Дмитро Комаров.
Королівство Непал:
Острівець між Індією й Китаєм, не відразу помітний на карті миру. Не зважаючи на розміри, ця країна готова запропонувати своїм гостям будь-які кліматичні умови - від льодового холоду вічних снігів до жарких тропіків. Проживши в гімалайському королівстві більше місяця, я бачив, як вузькими гірськими тропами шерпи піднімають на тисячі метрів нагору, здавалося б, непід'ємні вантажі. Я зустрічався поглядом з живою богинею Кумари на святі Бога Дощу Індри, і разом з жителями міста Патан святкував день народження Крішни. У якихось декількох сотнях метрів від мене маоїсти підривали автобуси, а багатотисячна юрба скандувала "Ми повісимо короля!" і змушувала годинами стояти в нерухомому заторі навіть на мотоциклі. Під час страйків доводилося намотувати кілометр за кілометром окружною дорогою Катманду в пошуках не заблокованого повстанцями в'їзду в місто. Довелось побувати й у непальській в'язниці, де я провідував незаконно засуджену жительку Росії.
Високо в горах я довідався, що таке госпіталь на висоті 4000 метрів, тиждень намагаючись вилікуватись у його стінах від місцевої інфекції. Обтяжуючий стан людини, змушеної 7 днів безцільно лежати в спальнику у самому серці Гімалаїв, словами не передати...
Коли ж по закінченні двох з лишком тижнів походу, стомлений 7-годинним нічним сходженням, з висоти 5550 метрів ти своїми очами бачиш, як перший промінь сонця показується через гігантську піраміду Евересту - розумієш, що заради цієї миті коштувало пройти будь-які складності. Незабутнє, ні із чим не зрівнянне видовище...
Перемінивши пуховку на майку, я бродив селами людей тару в непальських джунглях, де час немов зупинився, і цивілізація з'явиться ще нескоро...
Тепер у Катманду в мене є товариш - непальський бізнесмен, 10 років проживший у Санкт-Петербурзі, Ракеш Бадія. А значить і привід подзвонити в столицю Непалу із простим, невигадливим питанням: "Старий, ну як там у нас, у Катманду...".
