7 липня о 17 год. у галереї «Дзиґа» відбудеться відкриття виставки малярства Лесі Квик та кераміки Олени Стасюк «Старий Рай». Виставка триватиме до 21 липня.
Жив був…. світ. Такий собі недолугий, недовершений, недосконалий, розхристаний, сумний і недобрий. Зле йому чулося і велося, але якось так вже втряслося, зрослося і навиклося, що все є, як є, а буде, як буде…. Аж тут раптом… в житті всі кардинальні зміни завжди стаються раптом, якесь мале чорняве дівча з усмішкою, якої би вистачило на чотирьох, взяло пензля і намалювало тому безрадісному світові трохи сонця в холодній бридкій воді. А потім приграбало нудну зиму, накупило хризантем, наплело радісних килимків, накликало золотих коників, настягало усякого різного доброго і смішного…. Був просто світ – став власний світ Лесі Квик. І якось так життя в тому світі почало потроху налагоджуватися. Стало кольоровим. Усміхненим. Впевненим, що ніколи не є так зле, щоби перестати чекати приємної несподіванки, що майбутніх радостей колись таки вистачить на всіх і ще трохи залишиться – для того, хто любить спізнюватися. І на душі потеплішало, і очі засвітилися, і в носі засвербіло від зворушення, і захотілося музики, квітів і холодного пива (варіанти: доброї кави, породистого вина чи коньяку…).… І здалося, що ти не одинокий в тому світі, що тебе поночі десь таки чекають лагідні освітлені вікна, згорнене калачиком кошенятко і мисочка полуниці, щедро посипана цукром… І захотілося жити, бо життя того варте, бо ми того варті, бо світ того вартий, щоби його помалювали на свіжо….
Наталка Космолінська
P. S. Про графіку Лесі Квик багато не скажеш – вона геніально влучно лаконічна. Кілька залізобетонно впаяних в біле поле ліній – іронічні формули форми, парадоксальні аксіоми змісту, сторінки до енциклопедії афоризмів, з яких складається наше життя.
Контакти:
Олена Стасюк
Тел. +38 032 237 52 87
E- mail olena.stasyuk@gmail.com
