Саме в такому складі американсько-польський проект заполонив сцену та барабанні перетинки львівської філармонічної аудиторії, яка ввечері 4 грудня завдяки фестивалю «Jazz Bez» опинилась в цьому музичному закладі.
В останній момент захоплена акредитація і акумулятори у цифровій мильниці, що дихають на ладан. Приблизно з таким реманентом і хорошим, креативним чи творчим настроєм (кому як до вподоби) заходжу до залу львівської міської філармонії. За кращими традиціями панів та пань львів’ян, які мабуть дудлили каву в навколишніх кавових точках, зал почав заповнюватись тільки десять по сьомій.
На сцені барабани, фортеп’яно і контрабас. З колонок, що гордовито височать над першим рядом, доходять нотки чіл-аутного джазу. Думається, що зараз повинна вийти тітонька — працівниця філармонії сказати кілька слів надмірно чіткою дикцією. Але на радість виходить вже добре відома відвідувачам Jazz Bez» Марта Більська у вишуканому чорному платті з довгими рукавичками. На сцену запрошуються два солідних дядька, які цього року також приймають фестиваль у своїх містах. Тепер Jazz Bez є також в Тернополі, нагадують, що вже традиційно він і відбувається в Перемишлі (чомусь з наголосом на "и"). Нагадують не користатись спалахом і не забути ввімкнути дебільні після концерту. Майже відразу порушена умова спричинить, згодом, невеличке непорозуміння і вихід на арену працівника філармонії з бейджиком "Охорона". Але то трохи згодом. А зараз з уст Марти, відлунюючи на губах публіки, звучить так добре знайоме ім’я: Leeee… Konitz і ще Trio Mencel — вісімдесятирічний американський музикант з удвічі молодшими поляками.
Перша композиція сприймається не відразу, хоча можна було б сказати, що річ доволі класична. Трохи звичного саксофону, ненав’язливі квазі-гами на фортеп’яно, швидкий контрабас. Ударник подекуди видобуває «неударні» звуки, своєрідною технікою йорзання паличкою по тарілці. Деякі журналісти в гонитві за кадром, в прямому сенсі починають вилазити на музикантам голову. Підкований на такі діла, безпосередній американець Лі Конітц, жартами, але серйозно не дає собі на голову вилізти. Англійською просить не фотографувати взагалі, аж поки не з’являється охоронець, який не надто увічливо пояснює, що фоткати не можна. Скоро все втихомирюється, бо починається друга композиція - Long Together. У її створенні бере участь весь зал, наспівуючи майже мантричне "мгммм" з різним діапазоном обертонів. Лідируючий саксофон, легенький супровід ударних, контрабасу і фортеп’яно. Піаністу часом доводиться вставати зі стільця і витягувати чисті природні звуки із струн напряму.
Третя композиція не довга, проте внутрішньо різноманітна. Починається з різких уколів на клавіатурі переходить у спокійніше русло саксофоном; ударні — щітками рівним ритмом по барабанах і ламаним по тарілках, уважно вибираючи тембр. Той же ж ударник, упродовж всього концерту працюватиме і горлянкою, витягуючи з неї щось середнє між схлипуванням від втоми і задоволення. Контрабас на високих позиціях — літерально творить чудасії.
Останню найдовшу композицію можна розділити на три частини, які відділялись контрабасним соло. Як завжди оплески в ідеально завершених місцях, рвуть тонку матерію. Але я вже абстрагуюсь, таку звичку, думаю, слід виробити кожному. Та навіть без цього, з обмеженим запасом мовно-людської образності, описати композицію повністю не вийде. Тому, хто втратив звиняйте, і надолужуйте наступного разу, якщо він Вам трапиться. Цікавим і дотепним моментом
став прийом ударника, коли він в кінці вкинув на свою установку з десяток барабанних паличок. Ще хвилин п’ять насолоди і зупинка. Масштабні щирі та вчасні овації. Метр вмилостивляється і разом з партнерами дарує ще декілька хвилин якісного саунду. Знову овації, поклони…
На завершення хотілося б сказати, що музиканти, справді майстри справи, продемонстрували високий клас і чудовий політ фантазії та музичного свінгу. Та до Європи львів’янам ще таки далеко. Занадто фотографам, які відповідально ставлячись до своєї роботи, не надто вважають на роботу митців. Та навіть такі дрібні неув’язки не псують враження від концерту зокрема і фестивалю в цілому. А вражень ще буде багато, адже «Jazz Bez» цього року триває цілих вісім днів!
Текст: Юрко Мудрий
Цензура: Юрко ВовкоГон
Світлини: Орест Калиня
