|
|
Музика в “Ляльці”
Депресивно-позитивна осінь
Для когось літо щойно скінчилось, а для когось вже почалась осінь. Особисто мені осінь завжди асоціюється з гарною музикою: вона така ж сумна і водночас весела, така ж різнобарвна. Отак роздумуючи, прямував я вчора на перший осінній "ляльківський" концерт, що обіцяв бути не інакше як різнобарвним: "Хвора", "Unblack Old School", "Гравіцапа". І я не помилився!
Але про все за порядком...
Перш за все, концерт розпочався дещо пізніше вже традиційної 20.00 - в "Ляльці" перед тим відбувався показ фільму. Але ця затримка вилилась у суцільний позитив, адже після довгої літньо-вакаційної розлуки народ був спраглий до спілкування і надробляв згаяне під клубом, присмачуючи очікування пивом і усними творами на тему "Як я провів свої літні канікули".
А потім вже був клуб і сам концерт...
Мої сподівання різнобарвності не виявились даремними - цього вечора мене кидало! Ще ніколи так швидко не вдавалось мені переміщатись від депресивно-осінніх клубів Нью-Йорку до нахабно-розбурханих каліфорнійських mush pit (є у панків така забава), а потім до дощовито-нігілістичних барів Сіетла, де кожне слово супроводжується зашкальними показниками іронії (так і проситься на думку славнозвісне рекламне 3-в-1). Мій настрій, як і асоціативний ряд, змінювався відповідно до заявленої послідовності груп на афіші.
Кидало...
Першими були "Хвора", або як лагідно висловилась одна з позитивно настроєних шанувальниць - "слабонькі". Мушу зауважити, що зі слабістю в цих хлопців не має ніц спільного - потужний психоделічний гітарний драйв, замішаний на модному ді-джейному семплюванні, з таким рідкісним для наших днів сильним чоловічим вокалом. Апаратура не завжди витримувала усю динаміку "хворого" співу, але знаменитий "ляльківський" звукорежисер "дядя Вітя" робив усе, що міг. За це йому честь і хвала!
Єдине, чого я не дочекався від "Хворої" - суперової і, як ніколи, доречної пісні "Осінь"...
Другими виступали хлопці, які у будь-якому іншому концерті, мабуть, виступали б першими. Але в тому весь шарм "Ляльки" - тут кожен може відчути себе зіркою. Футболки юних шанувальників цього задиристо-молодечого ВІА одразу ж зрадили музичні уподобання і самих музикантів. Школярі, а також ті, у кого перші дні осені все ще викликають ностальгію за цими безтурботними часами власної юності, кинулись під сценою у шалений танок, що супроводжувався гучним барабанним ритмом і фразами в стилі "...в мене хвора голова...". Найбільш пам'ятним моментом виступу для мене стали намагання трьох коротко підстрижених хлопців, яких у народі часто йменують "гопніками", видертись на сцену і замовити в музикантів пісню для своєї коханої. Було і смішно, і грішно. Одним словом - панк!
А потім...
А потім були "Гравіцапа"! І в них було все! Драйв, звук, ідеї, рівень і публіка, молодша частина якої віддано розмахувала усіма кінцівками, а старша схвально кивала головами у такт музики, яку так важко окреслити, але яка так гарно пасувала до осіннього настрою і вечірнього Львова. По дорозі додому у моїй голові лунав саме їхній "Скутер".
А дорога додому виявилась довгою...
І саме по дорозі я зрозумів, що для мене цей осінній вечір залишиться в пам'яті вечором гарної музики: такої сумної і водночас веселої, такої різнобарвної. Отак щойно скінчилось "ляльківське" літо і почалась моя музична депресивно-позитивна осінь...
Р. Мур
|
|
