Музика в “Ляльці”
Верховна зрада, GODO, Vialka
Останнім часом в „Ляльці” дуже часто (практично чи не кожного концерту) можна зробити для себе якесь нове відкриття, почути і побачити, на якому високому рівні знаходиться рок-музика в інших містах і країнах. В багатьох із цих гуртів більшості наших молодих львівських команд направду є чому повчитись. Але і в нас є свої професіонали, люблять і поважають яких не тільки у рідному Львові, а й далеко за його межами, ба, навіть, за межами країни.
5-го травня в улюблений клуб народу зібралось немало, бо ж концерт обіцявся бути солідним. Афіші прогнозували: цього вечора в „Ляльці” можна було зустріти і почути такі гурти, як „Пан Пупець”, „GODO” та ще не чувану в нашому місті французьку групу „Vialka”.
На сцені несподівано з'явилась „Верховна Зрада”, хлопці попідключались, налаштувались, і тоді Лаврін, нарешті, привселюдно заявив: „Сьогодні мав би виступати гурт „Пан Пупець”, але замість них гратиме „Верховна зрада”, так як вокаліста побила міліція і він був не в стані виходити на сцену. Так, вокаліста побила міліція!”. Народ, звісно, зреагував на таку несправедливість, обурившись вголос. Зрештою, концерт розпочався. Як на мене (та й багато хто так думає), теперішня і минула „Верховна зрада” – небо і земля. Насамперед – кардинально змінений музичний стиль. Та й від хард-корового дредастого Лавріна в спортивному костюмі мало що залишилось – імідж в нього тепер не підпадає під яке-небудь визначення, зате виглядає він оригінально, яскраво і класно. Та й склад дещо видозмінився – до них втік колишній гітарист „Лоботомії”. Основним чином, „Верховна Зрада” тепер звучить зовсім по-іншому через Лавріновий вокальний процесор, завдяки якому в їхній творчості з'явилась так звана „синтетика”. Коли я попросила Юрка назвати музичний напрямок, в якому вони з групою тепер планують працювати й надалі, він, сам не знаючи чіткої відповіді, сказав, що тепер вони грають все. Те, що хлопці стрибнули, ризикуючи, через декілька сходинок угору – однозначний факт. А ще Лаврін від імені усієї групи подякував за можливість зробити на концерті репетицію перед виступом на фестивалі „Рок Січ”.
Далі вийшли улюбленці багатьох – „GODO”. Правда, і цього, як і минулого разу, без вокаліста. Ну то й що – вони і без вокалу звучать бездоганно і повноцінно. Як вже писалось у матеріалі про один з концертів у „Ляльці” з їхньою участю, - це справжні професіонали. Їхні композиції, в яких змішано і industrial, і drum-n-bass, і просто техно „вживу” плюс рокове звучання – це суцільний драйв, під який неможливо всидіти за столиком чи просто стояти осторонь. А клавішні партії просто ідеально врізаються в пам'ять – чути, що професійне вухо придумало.
Ну а головна несподіванка була наприкінці: дует „Vialka”, учасниками якого є дівчина-барабанщиця-вокалістка з сильним голосом і чоловік-гітарист-бек-вокаліст (що мені запам'яталось – без шкарпеток ;). До такого в Україні не звикли точно: від дивакуватих прикидів і перук до ще незрозумілої в нас музики. Я й сама не дуже в'їхала в структури пісень і зараз жодної з них згадати не можу. Різке чергування мелодійних наспівів з суцільним „валивом”. Спочатку від побаченого дійства на сцені публіка остовпеніла в шоці, а потім потроху почала „в'їжджати”, відриваючись під неймовірну гру барабанщиці. Окрім виконання своєї музичної програми, двійко французьких гостей ще й акторську майстерність показували, влаштовуючи щось схоже на спектакль. Якщо охарактеризувати декількома словами – дивно, дико, оригінально, дуже зіграно, унікально, а в музикантів напрацьований високий технічний рівень (особливо в барабанщиці, до якої багатьом львівським ударникам далеко).
Ух, так би кожного разу: цікаво і несподівано, щоби згадувати деколи хотілось.
Катрін ДЗІГУА
