Музика в “Ляльці”
«Крихітка Цахес» – черговий тріумф у Львові
Крихітка Цахес - інтерв'ю >
Відверто кажучи, прямуючи до клубу на концерт «Крихітки Цахес», я планував відірватися собі в кайф, і не надто спостерігати за деталями, які мали лягти в основу репортажу. Так, статтю треба було писати, але думалося, що концерт мало чим відрізнятиметься від червневої презентації альбому, репортаж з якої повинен десь лежати в архіві. Тож можна було кілька абзаців використати звідти. Але вже на підході до «Ляльки» такі думки вивітрилися, коли я побачив ту кількість людей, які намагалися потрапити досередини. Це – та кількість, якої не знав ще жоден сольний концерт в «Ляльці».
Людей, не кваплячись, запускали, а нові обличчя не переставали підходити і підходити. Про «зайві» флаєри ніхто вже навіть не питав – помалу ставало зрозумілим значення совкового слова «аншлаг». Таки проникнувши за якусь неповну годину :) всередину клубу, я був здивований нестандартним розміщенням столиків. Вочевидь, адміністрація передбачила велелюдну активність з боку шанувальників, тож персонал клубу зробив все, щоб «Лялька» вмістила якнайбільше охочих.
Того вечора крихітна ляльківська сцена почувалася зірковою рок-сценою десь на Уемблі. Найактивніші з ошалілих фанів заздалегідь зайняли місце під сценою. Саме перед ясні очі музикантів, які саме вийшли на сцену і почали розігрівати публіку інструментальним інтро, в якому впізнавався лейтмотив «Ангела, як я». За якусь хвилину на сцену під шалені вигуки і оплески вийшла солістка Каша.
«Крихітка Цахес» просто рвали. Всіх і вся. Остаточно і безповоротно! Натовп фанатів в єдиному пориві підхоплював кожну наступну пісню. А хто не досконало знав тексти пісень, то принаймні шукав губами потрібні слова, щоб не відставати від решти. Потішили нові речі: «Авто», «Спорт», «Монета». Втім, під час виконання «свіжака» люди не відривалися, а радше уважно слухали і намагалися оцінити нові треки.
За якихось півтори години було заграно все. Окрім однієї пісні. На закуску група традиційно залишила баладу «Вменеємен». Згадуються кулуарні розмови дівчаток-фанаток перед початком концерту: «Навіть якщо вони заграють лише «Вменеємен», значить я недаремно сюди вже годину пропихаюся!..». Ось і останню пісню заграно, а вибаглива львівська публіка таки не відпускає «Крихітку» зі сцени – ми ж то знаємо, що сьогодні ще не виконувалася «Лисиця» – пісня, якої нема на жодному офіційному альбомі чи збірнику, в знайти яку можна лише в непролазних хащах Інтернету! Схоже, «Лисицю» пам’ятають лише львівські фанати. Тим не менше, Каша ще на початку концерту застерігала людей, що цієї пісні вони грати не будуть. Але публіка була невблаганною, і музиканти погодилися на компроміс: Каша тихенько відпочиває збоку, а мікрофон повертається на 180 градусів – саме в напрямку відвідувачів, і саме вони співають пісню. Враження незабутнє: музиканти мовчки роблять свою справу, публіка самовіддано співає пісню, а Кашу переповнює почуття гордості за своїх шанувальників, яке по завершенню примушує її зізнатися: «Ви сьогодні співали краще за мене!».
Здається, наші рок-гурти помалу вилазять з андерграунду і починають працювати за західними шоу-бізнесовими зразками. Люди купують диск, закохуються в пісні, вивчають тексти, співають під час концерту, розривають музикантів на частини за право отримати омріяний афтограф. Хочеться сказати: все як у людей :)))
Юрко Козій
