Музика в “Ляльці”
Black Jack
Нещодавно, а саме шістнадцятого лютого, черговий „ляльковий” четвер подарував нам іще один вечір року. Цього дня публіку тішили своєю творчістю аж чотири команди, серед яких були наші львівські “Green Silence”, “Black Jack” i “Let It Blues”, а ще київські гості під назвою „Квітень руїн”. Народу в залі набралося чимало, незважаючи навіть на те, що стилі, в яких працюють всі ці хлопці, серед молоді аж надто великою популярністю не користуються. Та ці молоді гурти вирішили показати, що така музика безперечно має мати своє місце і, звичайно ж, своїх прихильників.
Першими зійшли на сцену давно відомі усім, хто цікавиться українським андеграундом, шестеро хлопців із кольоровою назвою „Green silence”. Не знаю, як кому, а мені чомусь здається, що хлопаки кардинально подорослішали і трошки змінились. Стали чи то сумнішими, чи, як сказав їхній фронтмен Барма, більш ліричними. В усякому разі, музика їхня дуже приємна, спокійна, чисто зіграна і надихає на роздуми. Своєю присутністю „зелені” роблять якусь приємну атмосферу і створюють гарний настрій, навіть коли в їхній музиці відчутна сумна нотка. І назва, чесно кажучи, цілком відповідає створеним ними відчуттям. Лайт джаз, як характеризують музиканти власний стиль, деколи розбавлявся веселішим реггі. Загалом, якщо коротко, виступили суперово і, як завжди їм це вдається, лишили по собі приємне враження.
Потім „лялькову” публіку вирішили спробувати завоювати у нас мало кому відома четвірка „Квітень руїн”. До слова, їхній дебют у нашому місті відбувся на концерті в рамках молодіжного мистецького форуму „Кефір”, що проходив цієї осені в клубі „Далі”. Техніка в хлопців непогана, хороша. Музиканти – фанати блюзу, це було видно навіть з їхньої поведінки на сцені. Та мені, чесно кажучи, найбільше запам’ятався дуже ріжучий слух звук гітари і непопадання вокаліста в потрібну тональність. А ще надмірна награність останнього і одноманітність виконання ним пісень. Якщо чесно, дуже порадував їхній юний барабанщик. Хлопцю зовсім небагато років, але для свого віку стукає він просто чудово. Коли я вийшла і зайшла через хвилин п’ятнадцять, виступ київських гостей розбавила дівчина, що виконала з ними декілька пісень і дуже освіжила народ. Хоча також деколи й не втрапляла у ноти, та похвалилась сильним голосом і справила на себе враження.
Вистоявши в черзі, під крики ”Black Jack”, вийшли всіма очікувані хард-рокерщики під відповідною назвою. Тут молодь відірвалась на повну. Якщо чесно, не будучи прихильницею такого стилю, їхній виступ зацінила навіть я. Жваво, драйвово і безпосередньо себе подали, вільно поводились на сцені, якісно зіграли, чим дуже запам’ятались. Добре себе показав вокаліст. Пісні звично виконували переважно на англійській мові, декілька на українській, чим дуже потішили серце. Хлопаки віддались по повній, що викликало безперечну взаємність залу. Молодці.
Ну і завершив концерт гурт, про який, мабуть, знають практично всі, кого цікавить якісна музика, „Let It Blues”. Дуже жалкую, що мені не випало можливості послухати їхній виступ, бо серед двох варіантів – не послухати гарну музику чи піти холодної зимової ночі додому пішки – я обрала перший... Дуже хотіда залишитись, але хоча б радуюсь із того, що змогла почути півтора їх пісні. Після попередньої групи всі почали активно збиратись по домівках (трохи пізнувато вже було), та почувши зі сцени чарівні звуки флейти і перші гітарні акорди, передумали і знову зробили біля сцени натовп.
Вже потім, за розповідями прихильників, виступ дуже запам’ятався саме через одну з пісень, безсмертний гімн хіппі „Knocking on heaven’s door”. Спочатку її, згідно з запланованою програмою, виконував Акімич, басист групи. Пізніше до нього долучився Ленон і Барма з „Green Silence” і Андрій з “Black Jack”. Виконання пісні тривало хвилин десять, чим анітрошки не втомило, а, навпаки, пожвавило молодь. І музиканти, і натовп були задоволені. Що варто відзначити, що, не зважаючи на сьогоднішню хард-корову моду, ці хлопаки впевнено не дають вмерти блюзово орієнтованій музиці.
А опісля був джем...
Катрін ДЗІГУА
