Виставка французького художника Ніколя Пойжона - Лінограв'юри

Творчість – це, можна сказати, один з найосновніших методів розкриття власного світобачення, відмінного від обмежених банальних понять. Творчу особистість розуміє меншість, зате це і є свідченням власного високого рівня інтелектуального і духовного розвитку саме особистості. Той, хто творить по-справжньому, вкладає в свою роботу максимум себе і свого досвіду, прагнучи показати іншим, що існує безліч варіантів сприйняття тих самих речей. Своєю оригінальною точкою зору цього разу поділився французький митець Ніколя Пуаньон.     

                                                                     
Приїхав художник потішити львівське око чимось новеньким із французького міста Жерардми. А працює пан Пуаньон  в такій мистецькій галузі, як ліногравюра, чого багато хто з прихильників „Дзиги” в галереї ще не бачив. На полотні в намальованій, творчо нерівній прямокутній рамці, якщо дивитись не надто близько, зображені будинки, ліси, галявини, абстракція і ще багато чого. Та найцікавіше, що сам малюнок складається із дрібних нерівномірних візерунків та різноманітних детальок, що і є основою власного стилю Пуаньона. Акценту на кольорах пан художник не робить, тому усі роботи витримані у чорних та сірих відтінках. Ну а працює він у названому жанрі вже тривалий час, тому виставковий досвід митець має досить обширний:

1984 – 1989: E. N. S. A. V. de la Cambre. Брюссель, Бельгія.
1989 – 1990: Майстер-класи студії Центру Прата. Нью-Йорк, США.
2000: галерея М. Брутта. Париж, Франція.
2001: галерея Вольсберг. Цюріх, Німеччина.
2002: галерея Ганштайн. Саарбрюкен, Німеччина.
2003: галерея Боернер. Дюссельдорф, Німеччина.
2004: галерея М. Брутта. Париж, Франція.
2005: галерея ZPAP. Люблін, Польща.
2006: галерея Амакля. Тулуз, Франція.

Спосіб самовираження Ніколя Пуаньона для декого дивний, для декого – цікавий. Та перш за все він є оригінальним. Хоча і розрахований на любителя, на близьких до мистецтва людей. Сам же майстер висловився з приводу сприйняття своїх робіт наступним чином:
„Малюнок вгадується... Малюнок є точним відбитком світла та тіні, в яких погляд розпізнає до болю знайомі постаті. Погляд тішить себе ілюзією неспокою, який триває, а потім проміння сонця падає на поверхню землі для того, щоб одягнути міста та села, тіні та дерева. Складається таке враження, що прекраснішої миті, ніж народження світла на землі та пробудження від сну не може існувати... ілюзія...”
Малюнок в Ніколя Пуаньона дійсно вгадується. І цим йому вдалось продемонструвати нам своє творче неординарне сприйняття навколишніх речей, показати, що навіть використовуючи мінімум кольорів можна зробити малюнок яскравим і різнобічним. А взагалі, кожен може зробити для себе власні висновки, побувавши на відкритій виставці особисто.  

 Катрін ДЗІГУА