Юрій Дячишин - фотовиставка "Життя прекрасне”

“Та є печальна втіха, далебі, комусь на світі гірше, ніж тобі”, – ці рядки Ліни Костенко могли б стати епіграфом  нової фотовиставки Юрія Дячишина з огляду на її назву “Життя прекрасне”. Річ у тому, що на багатьох світлинах – знедолені люди. І як стверджує автор, саме в такий спосіб – шляхом протиставлення – він хотів, аби глядач відчув: життя таки справді прекрасне.

Це вже не перша персональна виставка молодого митця, якого свого часу голова львівської Спілки фотохудожників України Олег Огородник назвав “зіркою фотографічної творчості, що сходить”. Схильний до лірико-драматичного бачення ситуацій Юрій Дячишин показує Львів і львів’ян так, як уже багато років ніхто цього не робить. І тому не дивує, що молодий учасник
25 виставок і салонів по всьому світу є також володарем із десятка нагород, найпрестижніші серед яких – Гран-прі Київського фотосалону-2005, перша нагорода маршалка воєводства Лодзького та золота медаль “За фотографічну творчість” на Міжнародному конкурсі “Людина в пейзажі” (Радомско, Польща, 2005).

“Попри те, що “Дзиґа” не дуже охоче проводить у себе фотовиставки, – прокоментував “Газеті” подію мистецький керівник галереї Влодко Кауфман, – Юрієві Дячишину ми самі запропонували, щоб він презентувався в нас раз на рік чи півтора. Вважаю, що серед місцевих фотографів він є одним із найперспективніших молодих творців. Цей хлопець уміє знаходити незвичні ракурси в найузвичаєніших речах, бачити щось своє у темах, на які, здається, все сказано ”.

“Мені доволі важко говорити про те, що роблю, – каже Юрій Дячишин. – А тому, думаю, мав слушність Льюїс Гайн, який казав: “Якби я міг розповісти словами, я не мав би потреби тягати за собою фотоапарат”. Однак головне для мене у фотографії – це емоції. Найгостріше вони звучать у знедолених – саме тому в мене так багато їхніх фото. Зрештою, в підсумку все в нашому житті, напевно, можна звести до думки письменника Кароля Корда: “Життя огидне, коли про нього думати, і прекрасне, коли ним жити”.