“Флюгери Львова”
День перший
Усі вигадані уявою і навіть справжні флюгери того дня вказували в один бік - у сторону дворика міської Ратуші, де уже втретє в історії стартував Міжнародний фольково-джазовий фестиваль “Флюгери Львова”. І повітря тут пахло по-особливому, і люди тут сновигали туди-сюди поодиноко або ж цілими кавалькадами, зустрічаючи давніх знайомих, вигукуючи привітання, ховаючись під парасольками, ковзаючи поміж краплями, танцюючи у напівболоті…
Власне на «Флюгерах» творився унікальний простір з добірної публіки різного віку і статусу (домінувала, звісно, молодь, хоча багато хто сказав би що джазово-фольковий фестиваль - це імпреза для поважних пар, які кохаються у автентиці). І заворожуюча музика пахла давнім, однак таким європейським Львовом, якого нині не видлубаєш уже з жодного закутка урбанізованого міста, а знайдеш хіба у спогадах, розшукаєш пальцем на мапі, або намалюєш у ностальгічних мріях. Не зіпсувати атмосферу свята допомагав і мінімальний фейс-контроль, завдяки якому слухачі могли позбутися бомжів із стійким запахом немитого тіла та повними торбами порожніх пляшок, які також стікалися до дворика, приваблені, втім, уже не чарами добірної музики, а запахом поживи зі зданих пляшок.
…І хоч день видався звикло дощовий, як і попередні, однак його похмурість, а згодом такий же настрій вечора анітрохи не псували загального піднесеного настрою. Спершу до дворика повільно стікалися родини, аби переглянути пантомімну казочку про « Солом'яний бичок » у постановці театру «Клітка» під керівництвом Міхая Тимошенка. Опісля, вже в обід, відбулася одна з націкавіших імпрез дня - проект «ВАШЕ-НАШЕ - WASCHE - NASCHE - “ Nicky Swing & the Slaves of Beauty ” (Відень)& Назар Гончар ( Lemberg )».
А власне о 19.00 за бамканням львівських годинників (ну може трішки пізніше, з притаманною місту левів одвічною непунктуальністю) розпочався заключний концерт вечора. До речі, про левів. Позаяк вхід на усі імпрези «флюгерів Львова» був безкоштовним, а організатори воліли бодай чимось прислужитися рідному Львову, то «Дзиґа» спільно з Клубом Левів та Благодійним фондом «Збереження історико-архітектурної спадщини Львова» влаштувала збір добровільних пожертв на відновлення цих сплячих у камені красенів-символів міста. Колись горді царі звірів нині перебувають у не найкращому стані – їх, як усю решту архітектурну спадщину міста, невблаганно руйнує час, погодні катаклізми, людська недбалість і байдужість. Тепер же, завдяки вищезгаданим організаціям, у прозору велику урну, яка протягом усіх трьох днів флюгерів стоятиме біля входу у дворик Ратуші, кожен охочий потурбуватися про долю львівських левів може віддати на їхні потреби дещицю невитрачених на пиво копійчин і гривень.
Перший день був більше фольковий, ніж джазовий. Що казати, коли навіть львівський джаз-квартет «Шоколад» зробив спеціально для «Флюгерів Львова» програму, в основу якої лягли нові обробки народних пісень.
• Сьогоднішня джазово-фолькова програма підготована спеціально для цього фестивалю, - розповідала Богдана Вінницька, вокалістка джаз-квартету “Шоколад” . - Ми взяли за основу українські народні пісні і намагалися подивитися на них нетрадиційним поглядом. Настя (клавішні) зробила свінгові аранжування веснянки “Ой зацвіла в долині”... Ми вперше спробували зробити щось таке і це нам дуже сподобалося, ми тішилися з самого процесу творення. Взагалі намагаємося шукати щось нове кожен раз, але цей напрямок точно покидати не будемо.
Щодо реакції публіки, то вона мені дуже сподобалася. Хоча за пів години до виступу трапилася дуже неприємна річ – у нас виникли проблеми з клавішею і ми терміново шукали їй заміну. Знайшли інструмент, який зовсім не відповідає рівню, тож Настя була просто героєм - вона витягнула з нього все можливе і неможливе. Враження від самого фестивалю також дуже класні. Мені дуже подобаються люди, весняне повітря, яке тут є на відміну від холодної погоди в усьому Львові...
Колектив «Бай. Гуцульська містерія» (певною мірою адепти Руслани, якій її проекти з гуцулами принесли неабияку популярність) представив програму, топографічно окреслену кордонами Львова – Жаб'є, а музично – культурою гуцулів. Львівський «Бай» виступив разом з Тафійчуків з села Буковець Верховинського району, які володіють унікальною традицією гри на багатьох давніх інструментах Гуцульщини, що уже зникає навіть у цьому краї.
- Це проект, який пов'язаний з гуцульською традицією і сенсом гуцульської культури, - розповідав учасник гурту «Бай» Остап Костюк. - Знаходимо його в самих носіях, адептах і креаторах цієї культури, які самі по собі є творчими особистостями, продовжують свою культуру і дають їй подальше життя. І вони виявилися настільки творчими, що з ними дуже легко робити якісь творчі проекти. Намагаємося робити це в різних формах. Зараз пробували реалізувати експромт-концерт з родиною Тафійчуків з села Буковець Верховинського району. Для нас це не просто екзотична і незрозуміла стародавня культура, а люди, які завжди залишаються молодими. Ми будуємо міст між різними світоглядами, поколіннями, різними світоглядами і середовищами. На “Флюгерах Львова” ми представили лише концертну версію проекту, а насправді він є набагато ширшим.
Програму першого вечора завершували гості – «Гуральська капела» з Польщі та чеський колектив „Straznican” .
Генріх Кшептовський, “Гуральська капела”:
- У своїй музиці ми намагаємося робити те, що нам заповідали батьки, передавати далі ті традиції, які вони нам залишили. Сьогодні грали гуральську музику з Подкаля. Програма складалася переважно з весільних, обжинкових обрядів. Хотіли б також заграти музику Карпат, якої навчилися завдяки зустрічам з тамтешніми музикантами на різних фестивалях, урочистостях . Дуже полюбили її і навіть навчилися грати. Тепер намагаємося тримати в душі музику Карпат та тамтешніх людей, які є великою родиною. Найважливіше шанувати, бути толерантними до життя і людей, до політики. Адже не варто забувати про традиції регіонів, про людей які там живуть і ті цінності та традиції, які вони мають.
Віктор Паленський, „ Str az ni c an ”, Прага, Чехія:
• На аналогічних фестивалях ми уже виступали у Німеччині, Польщі, Голландії... У Львові вперше і нам тут дуже подобається. Центр міста нагадує Прагу, культури обох міст також схожі. А «Флюгери Львова» - надзвичайний фестиваль і публіка тут - супер. Сьогодні ми виконували народні пісні з Морави. А загалом усі пісні, які ми граємо, - швидкі чи повільні, - усі про кохання, любов і працю.
До слова, «Бай. Гуцульська містерія», «Гуральська капела» та « Str az ni c an » подарували публіці не лише свою музику, а й неординарне видовище з розмаїття національних костюмів різних народностей. Починаючи від Гуцульщини, продовжуючи строкатим Подкалям і завершуючи майже класично чорними приталеними силуетами Морави.
****
День другий (наелектризований).
Початок другого концерту «Флюгерів Львова» практично збігся в часі з початком не менш грандіозного дощу. І хоча ведучий та вітчизняні синоптики запевняли, що водички з неба у той час не планується, дощ таки хлинув. Та й то який! Такий, аби усі - і львів'яни і численні гості міста (яких на День Львова сюди нахлинуло просто у неможливій та ірреальній кількості) відчули, почули і спробували на власній шкурі, що таке Львів. Що таке стереотипи і легенди про його дощі і мокру бруківку вузеньких вуличок. А «Флюгери Львова» аби «скуштували» замоклих стільців та попільничок, сирих стін Ратуші, що схоже, не висихають і в суху погоду, музиканти аби відчули усю насолоду змоклих інструментів, а звукорежисери повправлялися у спритності накривання апаратури різноманітними цератами.
І усе оте вищеописане впало на голови (майже у буквальному розумінні слова) « Trottola Imagine Quintet », які виступали першими. Музиканти трималися гідно. Немов ті, з кіно, що до останньої миті грали на потопаючому «Титаніку». У дворику Ратуші, щоправда, усе було не так трагічно як на сумнозвісному лайнері, - радше навпаки, - але скрипка, граючи, таки трохи поскрипувала, а з саксофона скрапувала вода…
Відгомони грози давалися взнаки протягом усього концерту. Вони проковзували в наелектризованому мікрофоні, який боляче бив по губах виконавців, та бильцях сходів, за які просто неможливо було не взятися, адже вели вони на сцену. Відтак, такого наелектризованого позасценічоного стану, як казали деякі учасники, з ними не траплялося за усе концертне життя.
Після « Trottola Imagine Quintet » на сцені з'явився львівський колектив « Art - Blues » на чолі з Ричардом Канафорським, після них “ Open Blues Band ” - проект Юрія Шарфова, що складається лише з трьох музикантів, і вже у самій назві якого задеклароване бажання відкритої співпраці з усіма талановитими виконавцями. Щоправда, як зізнався сам Шаріфов, співпраця ця повинна бути не постійною, а епізодичною, періодичною і тимчасовою. Щоб не вростали корінням у колектив.
Очікувала на слухачів і ті на неї і прем'єра “ Dzyga Jazz Quartet & Михайло Барбара” Це був дебют джазово-панко-хуліганського проекту музикантів. Барбара у супроводі джазу співав про любов. І просто і про любов у ліжку, текст (чи то пак підтекст?) якої написав поет Назар Гончар.
А завершилася офіційна частина концертного вечора виступом колективу “ Sarakina ” (Бялийсток, Польща), у музиці якого немов у калейдоскопі змішувалися темпи і настрої, поруч з архаїчними наспівами межували джазові віртуозні імпровізації... Після їхнього виступу почалася уже неофіційна частина - джем-сейшн. Та й це ще був не кінець, адже на найдостиглішу, най витривалішу і найтерплячішу публіку після опівночі очікував виступ львівсько-київського джаз-проекту „ Drum 2 Bass ” у складі Марка Токара, Ендрю Валентайна та Анатолія Шацького.
А протягом самого концерту, під час пауз між музикою, та після виступів музиканти і відомі слухачі ділилися своїми враженнями від «Флюгерів Львова» та дня міста загалом.
Юрій Шаріфов, “ Open Blues Band ” :
• Від дня Львова враження недобрі у зв'язку з дощиком, а на «Флюгерах» - добре все. Це ж прекрасно, коли хтось грає, а хтось слухає. Чи можу порівняти цей фестиваль з минулорічним? Це важко, бо минулого року був тут мало, займався іншими справами.
Ми сьогодні грали блюз, здебільшого авторські речі, на 99% - це була імпровізація. Свідомо позбавили себе можливості за щось чіплятися, не використовуючи вокал. Більше того, обмежили колектив складом з трьох осіб. Музиканти усі уміють грати - скажу нескромно, тому високо піднімаємо планку і маємо до чого йти.
Михайло Барбара, музикант, учасник проекту “ Dzyga Jazz Quartet ” :
• Наш концерт - це перший справжній панківсько-джазовий виступ у Львові. Це суцільна провокація. Після Львова у такому складі ще гратимемо у Кракові. Сподіваюся, що цей проект буде неодноразовим, що буде продовження, але невідомо як складеться.
Враження від Дня Львова? По-моєму «Флюгери Львова» - найкраще, що відбувається на День міста. Не збрешу, стверджуючи це.
Матеуш Бєльский, «Саракіна», Бялийсток, Польща:
Загалом враження від фестивалю добрі. Трошки все зіпсувала погода, але попри те люди бавляться, групи добре грають, зуміли забавити публіку.
Ми ж сьогодні граємо фольково-джазові твори, коріння яких бере початки з Балканів, Чехії…
• С ьогодні день міста Львова. Що б ви побажали львів'янам?
• Це якось пов'язано із закінченням війни? Ні? О, то це добре, що є такий день - свято міста. Чого бракує Львову? Кращих вулиць. Вони тут дуже нерівні. Але все одно тут добре.
Віктор Морозов, музикант:
- Враження від «Флюгерів Львова» дуже позитивні. Мені приємно знаходитися у цьому місці, адже тут відбувається регенерація старших груп, з якими я колись починав грати у 70-х роках. Скажімо, Саша Балабан і його група «Ореол» грали на танцях в одному клубі, а «Арніка», де грав я – в іншому. І фани часто сперечалися хто кращий… Тому зараз дуже приємно згадати ті часи, ту музику. І особливо приємно, що ті музиканти не просто грають так само добре як колись, їхній рівень зріс.
• Ви ніколи не замислювалися над тим, щоб зробити спільний проект з джазовими музикантами, як от ваш колега Михайло Барбара?
• Власне, сьогодні я дуже хочу послухати Барбару, як у нього це вийде. А сама ідея є дуже цікавою. Я свого часу працював з багатьма музикантами у різних стилях і приміром, зараз Володимир Кіт, який сьогодні гратиме з Барбарою, давно просить мене зробити щось спільне. Наразі у мене на це не вистарчає часу, але цілком можливо, що колись щось вийде.
Ендрю Валентайн:
- Ще нічого не можу сказати про сам фестиваль, бо щойно прийшов. Наразі все, що чув, подобається. Музиканти молодці, грають дуже добре. Ми сьогодні виступатимемо з Марком Токаром і Анатолієм Шацьким втрьох. Будемо виступати аж в дванадцятій ночі. Але на нас це не лякає, думаю, що до цього часу у дворику Ратуші залишиться лише «правильна» публіка.
Зеновій Мазурик, начальник управління культури Львівської обласної держадміністрації:
• Я тут дуже добре почуваюся. Жива музика, імпровізація, приємні люди. Що найбільше подобається? Все. Управління культури цьогоріч підтримало цю акцію і я в вважаю, що вдало, адже такі речі потрібно пропагувати. Власне, це є завданням управління культури – підтримувати добрі проекти.
****
День третій (неочікувано сонячний і очікувано дощовий)
Власне, що так – несподівано сонячно і тепло, без вказівок на дощ, розпочався третій і останній день “Флюгерів Львова”. Розпочався без гамору і юрб народу, які сновигали центром міста попередні два дні у пошуках задоволень. Тільки погідне сонце, легіт і звуки музики з дворика Ратуші (вдень, щоправда лише з динаміків). За такої доброї погоди львівський театр пантоміми “Клітка” показав у внутрішньому дворику Ратуші свою чергову виставу для всієї сім'ї «Коза Дереза» театр “Клітка”.
Опісля епіцентр подій перебазувався до МО “Дзиґа”, де львівський поет Назар Гончар та австрійський музикант з Відня Клаус Гьольтс відкривали мистецько несподіваний пам'ятник, присвячений закінченню Другої Світової війни.
Йдучи до “Дзиґи”, отак відразу цього пам'ятника і не зауважиш. Кілька сантиметровий квадратовий кавалок бетону, (вбитий, у землю, подейкують, за допомогою металевого штиря), перед входом до галереї, мало вирізняється серед плит, якими вимощена дорога. Аналогічно непомітним для загалу було і саме відкриття. Автори проекту та інші охочі попозували перед фотооб'єктивом, поставали підошвами, приймаючи одну з класичних поз ніг, біля нововстановленого пам'ятника та й розійшлися. Висловивши перед тим, власні міркування про суть ідеї.
Клаус Гьольтс, учасник проекту “ Nicky Swing & the Slaves of Beauty ”:
- Цей пам'ятник - це кавалок бетонну місткістю один літр, де російською і німецькою мовою стоїть напис “Я уже тут”. Невипадково встановлений саме тут і сьогодні і невипадковим є те, що напис російською і німецькою, а не українською і німецькою. Чому? З одного боку це питання присутності, а з іншого - питання імперіалізму, яке є все ще актуальним нині. Ідея проекту належить мені. Як ми знайшлися з Назаром і яка його роль у створенні цього пам'ятника? Немала. А познайомилися ми через поета Крістіна Льойдля - нашого спільного товариша, який неодноразово бував у Львові. Коли Назар запросив мене до Львова, я з радістю привіз місту цей подарунок.
Назар Гончар, поет:
• Мені імпонує ця мінімалістична ідея, яка притому є досить універсальною - такі пам'ятники можна встановлювати будь-де, куди ти приходиш. А у нас воно має ще додатковий присмак у зв'язку з річницею закінчення війни. Власне за наші землі йшло німецько-російське суперництво, тому доречні написи саме цими мовами.
Клаус привіз цей куб з собою. І уже тут похвалився мені, що привіз. Та поки ми визначалися з місцем встановлення цього пам'ятника, минав час і тому про нього ще майже ніхто не знає.
... А ввечері знову неквапом пливли звуки, розсипаючись нотами, розрізаючи повітря струнами, розтоплюючи атмосферу голосом... Харків'яни “ Anno Domini ”, уже добре відомі львів'янам виступами у “Ляльці”, презентували свій новий альбом „ Sound & Stone ”.
Частинка львівсько-краківського колективу “ Leo - M - Art ” (Марк Токар та Ендрю Валентайн) виступали після опівнічного концерту, який давали напередодні у складі д жаз ового проект у „ Drum 2 Bass ”, проте їхня музика від втоми, схоже, не постраждала.
Завершували цьогорічні “Флюгери Львова” гості з Берліну “Don't Shelest”. Музика цього колективу с воїм корінням сягає польського кроссовер-панку та джазового імпровізаційного руху Польщі 90-их р. Попри це, “Don't Shelest” є абсолютно берлінською групою зі своїми кутами та кантами, шармом та брудом. І вони дуже пасували до львівського дощу, а Львів пасував до них. Публіка бавилася, танцювала. І, здається, трохи сумувала. Бо наступні “Флюгери” (які Михайло Барбара впевнено назвав найкращим з усього що відбувалося у День міста), знову відбудуться аж через триста з хвостиком днів.
«Флюгерувала» і спілкувалася Оксана КЕРИК
