Концертна “Лялька”
Рок-фестиваль під час студентської екзаменаційної сесії – крок доволі ризикований, погодьтесь. Проте цей крок був необхідний організаторам, як повітря, адже саме друга спроба мала засвідчити невмирущість і періодичність фестивалю. Тепер остаточно закріплено високу планку: дводенний щомісячний міні-рок-фест РОКрик , який презентує 6 альтернативних українських гуртів.
Як і очікувалось, другий РОКрик не був таким велелюдним, як попередній – дались взнаки гаряча студентська пора, не така потужна ( як попереднього разу ) рекламна кампанія та раптові зміни в розкладі фестивалю. Але, попри це все, львів'яни не оминули увагою цього дійства. Ті, хто потрапив у «Ляльку», отримали свою порцію задоволення від музики представлених груп.
Відкривала фестиваль місцева команда під назвою Хвора . З відвертим юнацьким ентузіазмом четверо хлопців «вилазили зі шкіри», щоб донести до слухача свою творчість. Виходило досить психоделічно: різкий шум гітар і пронизливі крики двох вокалістів звучали непереконливо, і групі так і не вдалося розворушити мляву публіку.
Пізніше на сцену вийшли кияни Disclaimer . Гурт, який вперше виступав у Львові, проповідував ґанджа-кор. Саме так хлопці характеризують своє стильове ноу-хау. Очевидно, в назві стилю поєднано кор – як основу музичну, і растаманську ґанджа-культуру як основу виключно іміджеву, бо в музиці і близько не було реггі-мотивів, характерних для музики растаманів. Пісні надто одноманітні, щоб запам'ятатися, тож в пам'яті закарбувався лише кавер на «Юного Орла» Поплавського. Позитивом виступу гурту Disclaimer було те, що нарід нарешті розрухався, і видовище стало нагадувати пристойний рок-сейшн.
Завершував виступ гурт, який мешкає далеко від Львова, але регулярно тут виступає, і вже давно завоював серця львівських рок-меломанів. Це – Cord On з Виноградова, невеличкого містечка на україно-румунському кордоні. Хлопці черговий раз продемонстрували високий клас виконання і заворожили публіку своїм гірським нью-металом. Клуб відривався «на повну»!
Другого дня теж виступали три команди, першою з яких – львівська Інкунабула . Група з дивною, проте відомою у Львові назвою видала на-гора важкий гітарний саунд з мелодійними вокальними партіями. Варто зауважити, що хлопці виступали мінімальним складом – тріо. При цьому, басист-вокаліст ще й примудрявся час від часу грати на сопілці, поява якої приємно здивувала.
Народ почав розрухуватися . Сцену заповнили Ґодо – команда. що колись добряче трясла львівський андеграунд, а зараз тішить публіку старим репертуаром і нечастими виступами в рідних стінах. Добре відомі львів'янам композиції сприйнялися тепло: молодь від душі танцювала, співала та робила інші речі, властиві для сучасної молоді.
Хедлайнерами фестивалю були Квадраджессіма – київський квартет, який виконує «електронну музику наживо». Передати те, що творилося в стінах «Ляльки» навряд чи реально, бо і на сцені, і в залі творилося щось неймовірне. Четверо хлопак «валили» добротний джанґл /драм-н-бейс класичним роковим складом: ударні/бас/гітара/вокал. Вартує віддати належне саме ударникові гурту, гра якого була тією основою, під яку хотілося стрибати і танцювати, навіть якщо б не було більше жодних інструментів. Танцювали всі, адже всидіти під ритми Квадри було неможливо!
Другому РОКрику не вдалося повторити успіху попереднього, але це є додатковим стимулом як для організаторів, так і для публіки. Львівська публіка останнім часом робить помітні кроки на шляху до розуміння хорошої музики, яка потребує підтримки свого слухача. А от організаторам потрібно більш вимогливо підбирати гурти та ретельніше провести рекламну кампанію. Тим паче, що наступна серія фесту планується на липень, а це, як відомо, пора канікул і відпусток. Тож для того, щоб заповнити клуб в «мертвий сезон», потрібно залучити неабиякий склад виконавців і бути готовим до того, що результатом потужної реклами буде невелика кількість людей в клубі.
Після двох серій РОКрик досі тримає свого слухача в напрузі: що (і хто) буде далі? Тож бажаємо йому стати справжнім блокбастером: з рисами, притаманними багатосерійному серіалу: непередбачуваністю сюжету, зміною декорацій і новими акторами. Тільки не стати при цьому нудною «мильною оперою»!
Марко Білий
