Фестивальна “Лялька”

П’ятий ювілейний міні-фестиваль «РОКрик», що проходив в «Ляльці» 27-28 жовтня, ознаменувався накладкою кількох свят одразу. «Ніагара» та «АННА» святкували свої дні народження: 5 і 3 роки відповідно. Крім того, для кожної виступаючої групи щось в ті дні було вперше. Для «Опозиції», «DaBitt» і «Стану» – перший виступ у Львові. Львів’яни «Оратанія» вперше виступали на «РОКрику», ті ж «Ніагара» та «АННА» вперше спрезентували спільну пісню. Далі – більше...

Виступ «Оратанії» традиційно супроводжувався якістю, позитивом, драйвом і вереском ледь повнолітніх фанаток при перших акордах пісні «Божевільна». Чоловіча частина аудиторії в той час плавно «заправлялася» пивом і готувала свої тіла до невпинно грядущого слему. Ще б пак – наступними грали міцні хардкорові кияни з гурту «Опозиція». «Опозиціонери» розворушили кожного в цьому залі: невибагливий хардкор на християнську тематику, яка поза тим, що в тексти ніхто особливо не вслухався, не надто афішувалася.

Далі на голови розшалілої молоді лягло щось несподівано легке і небесне. Одесити «DaBitt» дещо випадали з концепції важкого фесту «РОКрик». За словами організатора Віки, вона намагається привчати публіку до якісної музики, і не має значення, чи важка вона, чи ні. Що ж, спочатку музика а-ля Red Hot Chili Peppers присутніх приголомшила, але поступово вони входили в кайф, бо музика і виконання «DaBitt» таки заслуговують на похвалу. Музиканти на чолі з вокалісткою Танею впевнено робили свою справу і поступово, з кожною особою, яка долучалася до танцю, публіка засвідчувала їм своє визнання.

Закривали перший день фесту іванофранківці «Карна». Хлопців давно вже сприймають у Львові як рідних, тож вони були закономірними хедлайнерами цього дня. Публіка співала ледь не всі пісні з дебютного альбому «Карни» «Летимо». А беззаперечний хіт «Ми будемо разом» викликав шалені овації вже після другої (!) ноти гітарного вступу. По завершенню концерту всі присутні мали можливість поласувати святковим тортом з нагоди уродин «Анни» та «Ніагари».

Наступного дня ще більше фанів зібралося перед клубом, щоб посмакувати улюблену музику. Відкривали дійство господарі – «Ніагара», для яких то був перший виступ в рідному місті з новим барабанщиком – Іллею. Не буду в енний раз описувати виступ цього чудового гурту – вони не зраджують традиціям якості та драйву. Краще зупинюся на наступній групі, яка для мене особисто стала відкриттям фестивалю. Це – криворіжці «Стан».

Словами важко описати атмосферу, яку передавали «Стан». Для візуального порівняння уявіть собі Rage Against the Machine з дредастою дівчинкою на клавішних. То був не простий хардкор, а щось проникливе і чуттєве, в чому не останню роль відіграли власне атмосферичні звуки клавішних. Варто зауважити, що це була перша група протягом двох днів, яку глядачі вимагали «на біс». Хто пропустив, хай кусає лікті, а ми переходимо до наступних виконавців.

Температура в залі була неймовірно високою, а коли на сцену вийшли «Анна», то стало зрозуміло, що зараз стане ще гарячіше. Спочатку прозвучала цілком нова річ у виконанні музикантів «Ніагари» та «Анни», яка тягнула на досить пристойний нью-металевий хіт. А далі публіка отримала добрячу порцію свіжосмаженого м’яса від Вітька і компанії. На останні треки до них приєднався Прозоров з «ТОЛу», і натовп був вже майже пошматованим.

Перепочити вдалося під час презентації найновішого кліпа того ж таки «ТОЛу», а потім гості з Києва остаточно добили публіку добротним потужним саундом. Ті, хто мали силу відриватися, ще намагалися створювати якийсь рух під сценою, а решта людей зберігали залишки енергії на дорогу додому.

Ювілейний фестиваль продемонстрував неабиякий потенціал української альтернативної сцени як за якісними, так і за кількісними показниками. На «РОКрику» було присутньо багато гостей з-поза Львова, які нарікали лише на невдалий час проведення фесту. Мовляв, багато їхніх знайомих залюбки приєдналося б до них, якщо б «РОКрик» проходив на вихідних. Що ж, організаторам є над чим подумати до наступної серії фестивалю, а нам з Вами залишається відраховувати дні до листопадового, шостого «РОКрику».

Юрко Козій