Концертна “Лялька”

Традиційний четверговий рок-концерт в «Ляльці» зібрав ну дуже вже мало люду. Прикро, але факт: «мертвий сезон», який починається після Дня Молоді, вступив у силу. Підтримувати три молоді команди прийшли їхні друзі та кілька постійних відвідувачів клубу.

Для першої групи, «Пост Фактум» , це був дебют в стінах «Ляльки». Незважаючи на те, що гурт існує недавно, за плечима деяких учасників відчуваюься натяки на музичну освіту. І справді. Як виявилося, ледь не всі вони навчаються у львівському музучилищі. Відчутним є заїжджений підхід до створення музики, і відсутність відчуття музики саме рокової, адже група позиціонує себе роковою. Аранжування одноманітні, пісні дуже невиразні і схожі одна на одну. Манера поведінки соліста на сцені і солодкавий тембр взагалі нагадує далеко не найкращі зразки попсової естради Радянського Союзу доби перебудови. При всьому цьому, одна композиція була виконана таки достойною. Перша її половина (лиш вокал і гітара), а-ля «Бумбокс» створили найкраще враження про гурт. З такою музикою хлопці були б реально конкурентоспроможними на українському музичному ринку.

Тріо « Red House Blues » існує вже доволі кілька років, зрідка радуючи шанувальників блюз-року виступами в «Ляльці». Цього разу нічого не змінилося – імпровізаційний блюз з англомовними текстами, вперемішку з інструментальними варіаціями на тему «шість-восьмих в три акорди». Вокалістові-басисту варто бути активнішим. Відомо, що складно поєднувати роль басиста і вокаліста, але, як кажуть в народі, «назвався грибом – лізь у борщ», так що бажаю успіху в цій нелегкій справі. Ударник загалом нічим не запам'ятався, а от в шоумена-гітариста явно завищена думка про свою майстерність. При тому, що своїми стараннями а-ля Джиммі Хендрікс (на кшталт гри на гітарі язиком, ногами на лежачій гітарі тощо), йому вдалося підкорити серце не однієї дівчини в залі, часто половина нот, які він намагався видобути зі свого інструмента, просто не звучали.

Роль хедлайнерів того вечора грали «Кожному своє» - ще одні вихованці музучилища, які помітно прогресують з часу створення і більш-менш активно концертують. Хлопці зіграні, прекрасно володіють інструментами, як на свій молодий вік, їх пісні – композиційно досконалі (відчувається вплив викладачів музучилища, які очевидно, виконують роль музичних продюсерів гурту) і доволі хітові. Але цим молодим хлопакам бракує свіжості ідей і творчої незаангажованості. Надто вже все стандартно, солодко, і загорнено в яскраву обгортку. Тим не менше, вони самі обрали напрямок для розвитку, і бажаємо їм досягти в ньому вершин.

Юрко Козій