Концертна “Лялька”
У вівторковий вечір, двадцять дев’ятого листопада, клуб „Лялька” знову зібрав у своїх стінах відданих прихильників року. Цього разу настрій і загальну атмосферу створювали на сцені наші львівські гурти “Requiem”, “Sleep covers”, “Insects” та гості з Калуша „Синдром незалежності”. Щоправда, в афішах було написано, що цього вечора можна буде почути ще й „Метеликів”, та через невідомі нам причини вони, на жаль, не з’явились.
Розпочала концерт четвірка під назвою „Синдром незалежності”. Загалом – молодці, але є ще над чим працювати. Особливу роль, я б сказала, в їхній музиці відіграють клавіші. У теперішній час мало коли можна почути рок-групу, в якій клавішник виконував би не зовсім аж прості партії, ще й практично без допомоги синтетичних звуків. Тут же відчутне серйозне ставлення до гри на цьому інструменті. В загальному музика „Синдрому незалежності”(про яку Львів, здається, майже не чув) відрізняється своєю максимальною простотою, мелодійністю та є легкою на сприйняття. А вокаліст чимось дуже схожий на Міська Барбару J Як охарактеризували хлопці власний напрямок, грають вони hard-punk-rock. Існує група вже досить довгий час, точніше – декілька років. Ну а теперішнім складом хлопці творять музику лише рік з половиною.
Наступними, замість очікуваних вищезгаданих „Метеликів”, перед слухачами з’явились „люди в чорному” ;) з похмурою назвою „Requiem”. Грали старий хеві-метал, передавали „привіти” і вітали своїх друзів з днем народження.
Опісля на сцену вийшли „люди в чорному 2” ;)), які назвали себе “Sleep covers”. І далі годували слухачів-металістів темною музикою. Стиль – похмурий метал з церковним співом і натяком на релігію. Тексти пісень – англомовні, та у виконанні цієї групи була відчутна не зовсім якісна їх вимова. Дещо фальшиво виглядали і награні емоції вокаліста, що також тяжко було не помітити. Правда досить ефектно виглядало вбрання монаха, у якому вийшов на сцену той же таки вокаліст.
Загалом у клубі панувала гнітюча атмосфера...
...поки на сцену не вийшли львів’яни „Insects”. Дуже шкода, що на їхній виступ народу в „Ляльці” значно поменшало (через пізню годину) і більшість пропустила нагоду почути їхню музику. Грають хлопці метал, щоправда, більш людяний, про що можна сказати вже з їхнього простого „неприпантованого” вигляду. Навіть вокаліст вийшов виступати в білому J. А ще музиканти використовують у своїх піснях вірші українських письменників, що не може не радувати.
Кінець їхнього виступу і концерту загалом мені, на жаль, застати вже не вдалось. Та радувало те, що концерт закінчився саме на такій приємній ноті.
Катрін Дзігуа
