Концертна “Лялька”

Концерт-презентація нового альбому групи «Фактично Самі» «Lo-Fi Травми» був логічним продовженням презентації книжки фронт-вуменки гурту Ірени Карпи «Перламутрове порно», яка відбулась кількома годинами раніше тут-таки, в «Ляльці».

Ще до початку концерту потішила присутність в лавах «Фактично Самих» гітариста Олега Артима, який в зв’язку з роботою нечасто виступає з гуртом. Крім того, змінився ударник групи, який замість живої ударної установки тепер використовує електронну. Новий альбом, нове звучання, новий ударник, старий проте довгоджанний Артим... Цікавість розпирала: які ще сюрпризи підготували нам «ФС»?

Коли музиканти нарешті вийшли на сцену (наразі без Карпи), на мікрофоні був якийсь невідомий МС, який закликав пристуніх привітати «чудовий гурт» «Фактично Самі», за хвилю під оплески нечисленної публіки до нього приєдналася сама Карпа і представила незнайомця як «зірку луганського ґанста-репу, який співає українською!». Ним виявився Славік Артамонов з хіп-хопового гурту «Boogie Woogie Jam Slam». Протягом концерту Славік виконав дуетом з Карпою кілька нових і старих речей.

Ірена одразу попередила публіку про зміни. І була права. Нові «ФС» – зовсім інші. Новим альбомом вони зайшли далеко вперед, не залишивши і сліду від брутального попередника. Якщо альбом «Kurva Cum Back» містив переважно важкі драйвові речі (які Карпа називає «хардкором»), то «Lo-Fi Травми» це атмосферичний, медитативний тріп-хоп, під який можна... та чого тільки під нього не можна робити. Карпа намагалась перелічити все, та не вдалося, доведеться кожному при прослуховуванні експериментувати з варіантами.

При цьому всьому вражав надмірний пафос фронт-вуменки групи, яка постійно наголошувала на елітарності власної творчості та вивищувала шанувальників гурту над простими смертними. Все це було підправлено награними емоціями, та «елітарними » жартами, які публіка успішно «прохавала»: всім же хочеться бути «вибраними»...

На завершення дійства гурт таки заграв кілька важких пісеньок, під які люди нарешті дали волю емоціям і ноги таки відстрибали своє. Сьогодні можна сказати напевно: «Фактично Самі» – це більше ніж музика. Це стиль, шоу, імідж, це Карпа нарешті. Адже вона, безперечно, обличчя гурту. І чого гріха таїти, велика частка молоді приходить на її концерти, щоб відслідкувати останні тенденції анти-гламурної моди, чи почути, як дівчина брутально лається між піснями. Для когось відвідати виступ «ФС» – це ознака смаку, чи правило хорошого тону, хтось вважатиме себе більш прогресивним після відвідин цього концерту, хтось почерпне енергетики, хтось купить новісінький диск. Одне слово, презентація вдалася, чекаємо наступних альбомів!

Юрко Козій

- ПРЕС РЕЛІЗ -

Lo-Fi_TRaвми

Технічні начебто характеристики диску:
Твердий, круглий, лазерний. Дряпається цвяхом. Ліпше не дряпати, звісно. Ліпше слухати. І дивитися уважно те, у що цей диск запаковано.  Та не тому, що ці ХІV треків є унікальним явищем вітчизняної музики, не тому, що кожна сторінка вкладки, крім текстів пісень, містить зображення легендарних синтезаторів, що стали основою аранжувань цих пісень.

Застосування та ефект (за повною інформацією звертатися до вкладки диску)

Альбом-містика.
Темне чи таємне гуляння страшного жіночого Божества, що сумує і журиться, магнітить протилежне і розриває на шматки подібне собі...

Жахлива глибина чуттєвості, трагічна сексуальність, приглушене світло, прихована сила.

Життя після припинення нашого в ньому існування стане треком-мінус. Та ж сама музика, тільки вже без наших голосів. Навіть аранжування її, цілком імовірно, залишиться незмінним.

Той, хто промовляє молитву голосно, не зрозуміє цього альбому. Для вразливих він стане травмою. Для інтелектуалів... а що інтелектуали? Чуттєвість з інтелектом рідко сумісні, тому залишимо їх у спокої. Тим паче, альбом їх втулить.:) Обрані слухатимуть його, наче мову давнього друга.

Кожен трек Lo-Fi – окреме кіно, історія, малюнок тілесною рідиною й духовним пензлем.

Карпа: «Одної миті я збагнула, що ця музика – найважливіше з усього, до чийого створення  мені дався шанс долучитися. Зрештою, я простий ретранслятор того, що Бог збирається дати людям. Антени тих кількох людей, що транслювали Lo Fi, стирчали злагоджено і працювали дуже уважно...»

Якщо у вас ще не зовсім замовкли залишки Божественного, ця музика змусить вас плакати.

Під цю музику ви можете кохатися. Лікуватися від наркотичної залежності. Прощатися з коханими і повертатися до Себе Справжнього й Глибинного. До Себе як частини Ьога (це НЕ опечатка), чи себе як того, хто вловив лик ЬГВГ. Важливої його частини. Не проспіть цю важливість – застрахуйтеся «Lo-Fi_TRавмами»...

P.S. Як прочитати 15-й трек?