Концертна “Лялька”

Віктор Царан – музикант, композитор, співак, автор текстів, лауреат «Червоної Рути» в номінації «авторська пісня». Царан – це особлива сторінка української авторської музики. Зараз у Каліфорнії працює над створенням нового альбому, який матиме назву „Свіжа м’ята”. Уже багато років Віктор працює у США і відсутність зору не завадила йому вчитися і вчити інших та мандрувати світом.

Я давно не була в „Ляльці”, а якщо й забігала, то намагалася швиденько втекти... Але цього вечора все було інакше. Я ледь не зронила сльозу, коли побачила до болю знайому публіку: людей, які створили „Ляльку”, які народили фестивалі „Вивих” та „Альтернатива”, людей, які були колись відвідувачами старого „Вавілону-XX” та старої „Ляльки”.

У суботу в Ляльці зібрався люд, який вміє слухати тексти, який вміє сидіти за столиком, курити цигарки, пити добрий коньяк і похитуватися в такт латиноамериканському джазу, босанові та українській бардівській пісні. Концерт вела Мар’яна Савка, яка ще й підспівувала бардові разом з Андрієм Капралем. Варто сказати, що Віктор Царан має суперове почуття гумору, тож завдяки йому атмосфера була такою домашньою. Згадалися часи, коли до нас додому приходив Костик Москалець та Віктор Морозов і вони показували нам свої нові пісні, коментували зроблене і жартували, що колись ці пісні стануть легендами української музики.

Приємним моментом було те, що в паузах між піснями друзі Віктора Царана могли сказати тепле слово своєму другові, який приїхав і зовсім не збирався виступати в нас, а хотів просто поїсти вареничків та борщику, відвідати батьків та старих друзів. Але попри все це, Віктор був приємно здивований, що його пісні пам’ятають. ”Я живу в телефонній буді, бо нема телефона вдома...”, – репетувала вдоволена публіка :)))

Мені було шкода, лише одного: там не було молодняку, який слухає хард-кор чи панк-рок і тащиться від ричання в мікрофон, не було молодняку, який вже відвик слухати добру поезію (сподіваюся, не відвик її читати). Я б дуже хотіла, щоб вони послухали як хороші тексти звучать з дуже доброю музикою і як під неї можна „ковбаситися” навіть якщо це акустична гітара та вокал без спотворень. Після цього концерту я зрозуміла, що клуб творить публіка, яка туди приходить і вже від неї залежить, яка атмосфера пануватиме під час концерту.

Соломія Чубай