Концерти, де виступають такі групи, як приміром львівська “ Dogma ”, харківська “ Tessaract ” та знову ж таки місцева „ Ambivalence ”, не призначені для вух тендітних дівчаток у рожевих спідничках і хлопців у попрасованих штанях та при краватках. І якщо чимало стилів музики збирають довкола груп, які у них грають, доволі різношерсту публіку, то на таких концертах, репертуар груп можна вгадати навіть не знаючи достеменно хто буде виступати.

Безліч шкірянок, джинсів і громіздких черевиків на присутніх. Традиційно довге волосся у 90% представників обох статей. Неприродно яскравий макіяж у дівчат, на якому особливо виділяються криваві або ж і чорні губи. І безліч алкоголю (пива, “кривавої Мері” і зрідка - коньяку), який чомусь є неодмінним атрибутом веселого проведення часу для більшості представників цієї субкультури.

І звісно ж сам концерт – першопричина усього цього збіговиська, де здається між собою знаються чи не усі присутні. Концерт, на якому, чесно кажучи, не дуже відчутно різницю між звучанням різних команд (може це лише для невтаємничених, себто тих, хто зазвичай не слухає металу?), зате дуже помітно стирання границь (віват феміністки!) між статями. Як на сцені, де на перший погляд абсолютно жіночна дівчинка – вокаліста харківського гурту “ Tessaract ” починає співати чоловічим басом, так і у залі, де хлопці сидять на колінах у дівчат, а ті у свою чергу дозволяють собі піднімати руку на представників сильної статі. Словом, у той день “Лялька” перетворилася на якийсь дуже дивний єдиний організм, який рухається незрозумілою більшості траєкторією.

Кого не вдалося почути того дня, так це запланованих і за анонсованих у афіші хлопців з ужгородської команди “Castrum”. Вони не змогли виступити через те, що за три години до відходу поїзда барабанщик повідомив групу, що у нього державний іспит і він не зможе поїхати до Львова. Відтак, до “Ляльки” приїхали лише двоє музикантів “Castrum” , щоправда, лише у якості слухачів.

****

Контрош Карнел, гітара, вокал гурту “Castrum” (Ужгород):

•  Наша група була заснована ще у 1994 році. Щоправда, тоді вона існувала у іншому складі. А наразі у команді грає три музиканти: Роман Легат, бас-гітара, Степан Донець, барабани і я - Контрош Карнел, гітара, вокал.

За час існування групи ми випустили три альбоми на плівці і два альбоми на дисках. А у Львові вперше виступали ще у 1996 році, потім з групою “Вейдер” минулого року і от зараз зробили чергову спробу, щоправда невдалу.

•  Як розвивається андеграундна музика в Ужгороді?

•  Там ця сцена не надто розвинута. Є 5-10 груп, в основному грають хард-кор. Малувато для такого міста як Ужгород. Ми ж виступаємо переважно за кордоном: у Словаччині, Угорщині. Наш бас-гітарист працює в Чехії, барабанщик в Угорщині, лише я живу в Ужгороді. Тому репетицій мало, концертів в Україні також. А зорганізуватися усім разом і поїхати у ту ж Угорщину чи Словаччину чомусь легше.

•  Ваша музика викликає зацікавлення у закордонного слухача?

•  Так. Нас туди запрошують, знають, адже завдяки тому, що ми випускаємо альбоми, виступаємо, з 1996 року фігуруємо у тамтешніх медіа відтак за кордоном протягом року три-чотири рази. У клубах, на фестивалях...

****

Віталій Яцюк, гітарист гурту “Dogma” (Львів):

- Історія нашого створення? Була колись у Львові треш-команда “Санітаріум”. Там грав Армен Аганесян, який зараз є басистом групи “Амбіваленс”, Денис Кукушкін, вокаліст, який і зараз співає в “Догмі”, барабанщик Славік, який нині грає у “Фактично самих” і Михайло Кульчицький, вокаліст. Як туди потрапив я - не пам'ятаю. Просто прийшов на репетицію, послухав і бажання грати відпало. А потім подумав кілька днів і запропонував групі працювати у дещо іншому стилі – дез-метал. З часом від нас пішов гітарист, бо він фізично не зміг грати таку музику, барабанщик поїхав вчитися у Київ до Поплавського, а Армен програв з нами рік, після чого взяли Владика Ахманського.

Отак восени 2002 з'явився наново укомплектований склад. Ми записали демо з трьох пісень на студії Олега Чесанюка, після чого почалися непорозуміння з басистом. Ми попросили його покинути колектив, після чого на його місце прийшов Шопа Роман, який також грає у “Базука бенд”.

З того часу граємо дез-метал, намагаємося вдосконалювати як лірику, так і техніку гри. Багато займаємося, намагаємося більше виступати, щоб не траплялося казусів при виході на сцену.

За останні три місяці від'їздили два турне з групами - з Запоріжжя та Бурштину. Об'їхали 8 міст, зокрема побували у Вінниці, Сумах, Харкові, Запоріжжі, Дніпропетровську... У планах був ще Кишинів, але виникли проблеми з перетином кордону.

У березні ми спланували новий тур з цими ж командами, але проїхали всього два міста, оскільки ще три міста нас попросту не підтримали в організаційному плані. Вони зрозуміли, що не потягнуть цього. Концерт трьох груп – це відповідальність – треба поселити їх, нагодувати, поставити звук... Це були Черкаси і Чернігів.

•  Чому “Dogma ” ?

•  Ми з самого початку хотіли щоб назва групи була читабельної українською, російською та англійською мовою і складалося з одного слова. Пропозицій було багато, але зупинилися саме на цій, ще й тому, що вона підходить до нашої музики.

•  Судячи з бажання зробити звучання назви групи доступним для різномовної публіки, ви хочете покоряти не лише українські простори шоу-бізнесу?

•  Останнім часом лише тим і займаємося. Пишемо новий альбом, до якого увійде шість уже відомих і два нових треки, хочемо видавати його за кордоном якщо буде можливість.

•  Наскільки співпадають ваші можливості і амбіції?

•  Мені уже майже тридцять років, я тверезо дивлюся на життя. Ми всі маємо роботи і групу “Догма” я бачу як на частину життя. Ми не намагаємо рвати зірки з небес. Нас вповні влаштує, якщо будемо їздити і виступати на тих умовах, що завжди: оплата проїзду, проживання та харчування. Тому що з менталітетом нашої країни рок-музика, принаймні метал, не вийде на якісь широти, хоча в глибині душі я сподіваюся на це. Попри те, кидати цієї справи ми не збираємося. Буде нам років хай і по сімдесят, все одно вийдемо на сцену з хворобою Паркінсона і будемо грати.

****

Сайман, гурт “Tessaract” (Ужгород):

Наша група була створена ще у 1992 році. У Львові це наш третій концерт у такому складі. Сьогодні грали нашу нову програму.Трохи скорочену і спрощену, бо замість двох гітаристів у нас залишився один – другий вибув з групи за профнепридатність.

А до цього встигли випустити чотири альбоми. Влітку з'явиться ще один.

•  Наскільки він різнитиметься від того, що ви робили досі?

•  Нова програма відрізняється тим, що вона більш швидка, мелодична, технічна. Рівень групи за роки росте і хоча з кожною зміною складу музика теж мінялася, основна спрямованість залишилася. У всіх композиціях присутній брутал-дез. Зараз музику в основному пишу я.

•  Можеш порівняти розвиток андеграундної культури у Львові та Харкові?

•  У Харкові важко організувати великий концерт тому, що публіка дуже перебірлива. На нашу групу, яка існує чотирнадцять років і яка одного разу виступала на концерті хедлайнерами, приходить в середньому усього п'ятдесят осіб. Хоча у місті нас знають дуже добре. Це типова ситуація, хоча на деякі концерти приходить і по триста осіб, що є нонсенсом для Харкова, принаймні для такого роду концертів. Може це відсутність належної реклами, ми ж не маємо можливості обклеїти усе місто афішами. А у Львові я чув, що ситуація дечим схожа з Харковом. Проте зараз бачу, що люди прийшли, бачили рекламу, хоча організатори жалілися, що афіші хтось одразу ж заклеював іншими або відривав.

****

Андрій Химук, вокаліст гурту „ Ambivalence ” (Львів):

Група була заснована у 2001 році. У нинішньому складі ми граємо недавно - три-чотири місяці. Це третій концерт у такому складі. Як на мене, він вдаліший ніж той, що грав до того. Окрім Львова частенько виступаємо у Києві. Серед іншого, виступали з світовими зірками метал-сцени групою “Вейдер”. Минулого року були в Криму, також в Одесі - на фестивалі, присвяченому Ганкевичу – це у них такий місцевий рокер був.

Думаю, що у нас є власний стиль у музиці. Адже хоча екстремальний метал як стиль існує давно, тут є над чим експериментувати і придумувати. А ми цікаві саме завдяки оригінальності. Хоча це моя суб'єктивна думка, але якщо навіть слухати, що говорять про нас інші, то здебільшого люди кажуть, що їм важко провести аналогії, беручи за прототип світових зірок у цьому русі.

Оксана КЕРИК