Мистецьке об'єднання Дзига |  музиканти, художники, письменники...
пппппппп

Юрій Іздрик

17.09.2005
Книжковий форум у Львові

Ляльковий Борщ без Макарова, або “чоловічий погляд” евфеміста

  1. Пане Юрію, так і не зрозуміло, то є секс у Києві чи немає?
  1. Зі свого досвіду і досвіду своїх знайомих, а також із реплік мого приятеля Данила Яневського я запевняю, що секс у Києві є. Але це не завжди питання літератури. Я б сказав, це майже ніколи не є питанням літератури. Якщо ти хочеш про це писати, то це означає, що в тебе в житті щось не склалось. Тоді хочеться реалізувати це в якомусь паралельному просторі. Сьогодні це вже не тема, яка сама по собі може продавати. Тепер всі все знають, всі все читали, слухали, бачили, брали участь. Кого я чого можу навчити??? А от щодо менш механічних речей... Якщо ви візьмете “Камасутру”, там не так вже й багато варіантів, якщо відверто. Якщо людину цікавить тільки це, то воно дуже швидко вичерпається. Про те, що “до” і “після” – от про це і варто говорити. І головне, що тут набагато менше конкуренції.
  1. Тобто назва вашої книги чистої води спекуляція?
  1. Як я вже сказав, “Листи до незнайомки” – це те, що мене влаштовує. Це і є її справжня назва. “Секс и город Киев” – це радше назва літературної серії.
  1. Якою мірою ви задоволені книгою як літературний критик?
  1. Це не зовсім література, це радше паралітература. Такі речі - це чисто французька традиція. У них дистанція між серйозною прозою, яка вантажить, і белетристикою досить мінлива, але все одно вона існує. І назвати це фактом літератури... У цих текстів була не зовсім мистецька мета - покращити настрій.
  1. Кому?
  1. Тим, хто буде читати. Очевидно, жінкам. Адже всі ми заклопотані. Можливо, варто зупинитись і сказати: життя прекрасне. Є люди, в яких біда, але їх все-таки меншість. А більшість – це ті, хто не може оцінити і якось перепрограмувати себе, трансформувати те, що навколо них діється, на позитив. Тут не йдеться про американське “Давай, покажи свої 32 зуби”, хоча якась частка правди в тому, як поводяться американці, все ж таки є.
  1. Але ж цей текст читатимуть і чоловіки. Чи можете ви припустити, як вони реагуватимуть?
  1. Можливо, вони теж щось здобудуть, бо мені завжди було цікаво спілкуватися з жінками.
  1. Момент дослідження?
  1. Зовсім ні. Мені просто було цікаво, навіть, коли у мене не було якоїсь конкретної мети, звабити чи просто справити враження. Тому, припускаю, для когось із чоловіків, те, що я зрозумів і зміг викласти, буде відкриттям.
  1. Наприклад?
  1. Чоловіки не дуже уважні до внутрішнього світу жінки. Я помічав це неодноразово. Їм нецікаво. Я говорю про типову поведінку типового чоловіка, а не людей артистичних професій чи інтелектуалів. У мене є водій, він дуже любить свою дружину, але кожну вільну хвилину він іде в гараж, де у нього є своя власна машина:  там він проводить час із своїми товаришами, щось лагодить, фарбує. Потім в кінці дня вони можуть роздушити пляшечку. Люди так і не навчились за 20-25 років спільного життя слухати і чути одне одного.
  1. Ви вважаєте, що ви навчились?
  1. Так, але мені це дуже дорого далось. Я одружений вчетверте. Хоча це не той матеріал, який дозволяє стільки спроб і помилок, але чогось таки на цьому я навчився. Бажано було б без чернеток обійтись, так, щоб з чистого аркуша відразу. Але мені не вдалось.
  1. Але один із письменників сказав: Якби мені дозволили повернутись назад, я б зробив те саме”...
  1. Мабуть, що так. У 20 років треба робити помилки, які робиш у 20. Соромно робити ті самі помилки. На жаль, це правда, я б усе одно нічого не змінив. Зрештою, результат мене влаштовує. Шкода, що мені довелось робити боляче іншим людям. Тепер я навчився цього уникати.
  1. Як виглядає ваш, чоловічий погляд, на жіночі проблеми?
  1. Вміння розуміти жінку – це вміння розуміти, що  жінки сприймають світ трохи інакше. Ми інакші і в цьому власне кайф. Раніше я досить часто не прогнозував жіночої реакції на дуже прості речі і постійно обпікався. Наприклад, щось сказав, а дружина ображалась і починала плакати. А я губився в здогадках, що ж я такого сказав. Але ж діє не те, що я хотів сказати, а те, що було почуто. Тому треба намагатись час від часу чути свої слова.


© DZYGA 2001 - 2007 WEB - адміністратор