- Миколо, нещодавно Ви представляли у „Дзизі” ленд-арт та законсервований туман Псла, які проекти демонструєте на сьогоднішній виставці, присвяченій „350-літтю Переяславської Ради”?

- У цій виставці я представляю два проекти: „Весільні ігри” та „30 срібняків”. Про перший: на весіллі роблять фотографію на пам’ять, давно вже є такі традиції, ці фото висять в хатах, під рушниками (я хотів також рушник зробити, маю ескіз, але просто не дійшли вже руки). А ідея з рушником така: раніше на них зображали двох білих голубків – символ миру, благополуччя та взаємин між чоловіком та жінкою. Знак цього проекту – два голуби, але один – чорний, другий – білий, бо так вже склалася ситуація Росії із Україною, що більше було чорний плям, ніж білих. Ми просто маємо наслідки Переяславської Ради, жахливі наслідки: знищили Батурин, знищили українство, козацтво, дуже багато родин, інтелігенції, того стержня, на якому тримається нація і культура. Заплановане винищення. Зараз продовжується це все, тому це не про те, що було, а про те, що є зараз (далеко не треба йти – маємо ситуацію із Тузлою). Отож, треба спочатку бути друзями, навчитися спілкуватись. А вже потім – „Навіки разом”. Але, повторюю, ситуація відтоді не змінилася, цілі стратегічні інститути зараз діють, спрямовані на винищення культури.

- Що ж, Ваш настрій цілком різниться від оптимістичного налаштування ваших колег із проекту...

- Ну, чому, ось, наприклад, „Весільні ігри” – жарт, чорний гумор, бо це смішно. Але. Хто знає, що то було, тому вже не смішно. На світлинах вони (герої) як діти, дуже дитячі, так, трохи із гострими кігтями, і дівчата такі, знаєте, наївні, прості, дуже довірливі. А от щодо монет, випущених до офіційного „святкування” Переяславської Ради, то, я знаю, що українська громада подала позов до суду, бо у сертифікаті до випущених монет допущено суттєві політичні помилки, які принижують Україну.

- Гаразд, давайте поговоримо тепер про Ваш проект „Бджоли”, який вже готується.

- О, давайте, це цікавий і дуже оптимістичний проект, присвячений видатному діячеві та пасічникові Прокоповичу, який, до речі, товаришував із Тарасом Шевченком. Він розробив перший вулик у світі, ви, може, не знаєте, бо немає реклами українського у світі... А цим проектом я роблю рекламу України та нашого діяча, зрештою, нас із вами. Цей вулик використовує весь світ (в Німеччині, Америці). У „Дзизі” будемо обов’язково. Я їжджу всією Україною із вуликами-скульптурами (у техніці дерева), туди поселяю бджіл. Вони збирають мед, потім я їх обережно переселяю у їхні вулики (стандартні). Виставка також поїде до Швейцарії та Америки.

- Вас Ігор Яремчук назвав активним митцем, Ви погоджуєтесь?

- Не знаю, наскільки активний, я працюю, як можу. Просто я хочу – я працюю. Я люблю друзів, життя і Україну, якій бажаю, як і усім, здоров’я. Не декларації національної ідеї, а її втілення!

(Сайт художника - www.zhuravel.com )