*
Розмова п’ята: ІГОР ЯРЕМЧУК
“350 років
по тому”: погляд крізь століття
Навіки Розум! |
- Кілька слів про виставку і Вас у ній?
- Ми, учасники, давно всі знайомі, навчалися разом, і головне,
що нас об’єднує – ми однодумці. Зокрема щодо ідеї цього проекту,
яка належить Петру Бевзі та Миколі Журавлю, вони, скажімо,
такі дуже активні митці, київські, цікаві. Я дуже їх поважаю
як професіоналів. Наразі я займаюся іншою сферою діяльності
(більше графічним дизайном), тому, можливо, така моя лаконічність
продиктована саме теперішнім характером моєї роботи. Компанію
цю дуже шаную, щасливий з того, що хлопці запросили до участі
в експозиції. А глядачеві запропонував таку-от версію своїх
думок, лаконічно. Тут, як бачите, гра слів: навіки разом –
навіки розум. Формально – гра слів, виконана (я працюю із
типографікою) у такий простий спосіб, але для мене за тими
двома словами стоїть багато: прохання, послання, меседж (таке
модне слово) свого власного народу до своїх друзів, до тих,
хто може відгукнутися. Маю на увазі те, що спочатку треба
мати розум, а потім вже думати із ким бути разом. Отак-от,
оце і все, власне.
- Цим об’єктом Ви радше висловлюєтесь як літератор, себто
переходите у площину літератури, адже так?
- Знаєте, ніколи цим не грішив, але для мене це величезний
комплімент. Однак це залишається мистецтвом: візуалізацією
вербального.
- Побажання виставці і собі зокрема.
- Почну із себе, бо всі художники – егоїсти, так? Для мене
такі ситуації, напевно, найдорожчі у професійному житті, бо
я дуже люблю групові виставки, бо це дуже синтетичні речі.
Мене це дуже цікавить. А виставці... У нас є плани на майбутнє,
у Львові нас гарно прийняли, звичайно, ми маємо вже реакцію
київського глядача (відгуки були дуже різні, полярні, діаметральні
і т. д.), та й львівського...
- Наприклад?
- Маркіян побачив у цьому якусь депресивність. Нам цікава
думка Харкова теж, все-таки, три різних міста, три різних
образи, культурні центри з давніх-давен, відверті. Дійсно,
нам цікаво це все провести і показати...
- ...і поїхати до Росії...
- Так, ми не боїмося. По-моєму, вже були такі запрошення.
Нас багато, кожен у цьому напрямку працює, а виставка одна.