- Яка концепція цієї виставки, п. Андрію?

- Концепція виставки така: ми намагалися подумати про те, що відбувалося 350 років тому крізь призму нашого сьогодення і підкреслити те, що кожна людина робить вибір, і той вибір, який було зроблено 350 років тому – зовсім не фатальний; і „Переяславська Рада” відбувається тут і тепер для нас.

- Оригінальне бачення, а що найбільше вам особисто подобається з робіт?

- Передусім те, що ідея об’єднала стільки різних людей і навіть різних національностей, наприклад, ми маємо грузина Темо Свірелі, який на цю тему рефлектує, і досить вдало, як мені здається. І таке об’єднання митців – великий успіх, гадаю.

- Тобто Ви задоволені усім?

- Так, немає нічого, щоб не подобалося, зрештою, мені, як комісарові виставки, не може не подобатися те, до чого я приклав руки.

- Що означає посада комісара виставки?

- Я й сам не знаю, мабуть, це людина, яка принесла гроші для здійснення проекту.

- Жодних труднощів?

- Та ніяких, окрім творчих. Адже творчі муки завжди є. Правда, я не зовсім художник, а більше людина академічна, займаюся наукою, і те, що я беру участь у цьому проекті, – несподіванка для самого себе. Просто я хотів зробити проект, а останньої хвилини вийшло так, що я зробив об’єкт для проекту, а не лише був ідейним натхненником.

- Тож, вітаю Вас із таким собі „ бойовим хрещенням”, чого би Ви самі собі побажали на майбутнє?

- У 2000-му році я мав тут, у „Дзизі”, свою персональну виставку, тобто фотографією я займався, а от такими концептуальними речами займаюся вперше і хочу побажати собі частіше приїжджати до Львова і мати більше виставок у „Дзизі”. І не зупинятися!